4. Между Сциллой и Харибдой. путники вновь
пережили смерте.
страхе великом тогд
НЫМ
проливом», —
царю Алкиною. Из с.
одну сторону пролива
чудовище
Суйлла.
ная змея с шестью со
каждая из которых
три ряда зубы. По друг
пролива мореходов подс
Рисунок на вазе.
страшное чудовище — X
И.
Пенелопа за
Ткацким станком.
132​

Переход к земледелию определил начало оседлого жизни. Живя дли­тельное время на определённой территории, люди досконально её исследовали. Их внимание привлекали свойства некоторых обломков камня, которые, попа­дая в огонь, становились мягкими, а потом жидкими. Охлаждаясь, они застыва­ли в форме, которую приобрели в разогретом состоянии. Эти, похожие на каменные, обломки были самородками металла.

Первым таким металлом была медь. И это не случайно, так как медь в боль­ших количествах встречается на поверхности земли в чистом (самородном) ви­де и температура её плавления невысока. Изготавливать орудия труда стало удобнее, но медь не вытеснила камень для их производства. Поэтому период, когда люди стали широко использовать медь, получил название медно-камен­ный век — энеолит.

Переход к оседлости развитию ремёсел. Ещё в эпоху неолита люди заметили свойство глины затвердевать на огне — так появилась керамика. Из волокон дикорастущих трав пряли длинные нити, потом стали прясть нити из шерсти овец. С изобретением ткацкого станка появилась ткань, из которой шили одежду. Так возникают ткачество и гончарство.

Ремесло — изготовление предметов хозяйствования вручную.

Люди начали обрабатывать металлы. Это занятие требовало значительного времени, поэтому появляют­ся умельцы, которые посвящают всё своё время выплавке металла и изготовлению из него различных предметов. Так рождается ремесло. Итак, наряду с об­работкой металлов развиваются керамическое и пря­дильное ремёсла.

Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.

Розпад імперії

Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.

Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.

Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.

Объяснение: