Жилище эпохи бронзы благодаря сочетанию двух видов хозяйства - мотыжного земледелия и пастушеского скотоводства в эпоху бронзы люди были обеспечены пищей, и в это время резко возросло число населения. Поселки наших предков располагались на берегах речек и рек. Недалеко от села Хрящевка археологи обнаружили поселения со следами укреплений в виде валов и рвов и остатки двух домов. Раскопки были проведены очень тщательно, и архитектор сделал реконструкцию древнего дома. Общая площадь дома на Сусканском поселении составляла 270 кв. метров. Два ряда опорных столбов держали кровлю из жердей. Мебели в то время никакой не было. Вдоль стен располагались земляные нары, где на шкурах спали обитатели. В жилище могла разместиться одна большая семья в 120-150 человек. В центре дома находились очаги, на них в лепной посуде варили обед хозяйки. Примитивный ткацкий стан, лук со стрелами, копье, мотыга, охотничья дубина дополняли общую картину хозяйственного быта.
Тривале перебування при царському дворі на перших ролях сприяло зростанню не тільки економічної могутності, але й політичних амбіцій графа К. Розумовського. Численні нагороди та титули породили у нього бажання встановити спадкоємне гетьманство.
Наприкінці 1763 р. гетьман розіслав у всі полки ордери, скликаючи до Глухова всіх старшин, включно до сотника, на Генеральну Військову раду. Головним питанням, яке обговорювалося на цій раді, було запровадження спадкового гетьманства за родом Розумовських.
Після тривалих і запальних дебатів присутні на Глухівській раді виробили 23 пункти, які мали увійти до майбутнього прохання на ім’я російської цариці. На їх основі генеральний писар В. Туманський разом з гадяцьким (А. Крижанівський) та миргородським (Ф. Остроградський) полковниками склали чолобитну для подання імператриці Катерині ІІ. До того ж гетьманом було відправлено з таємною місією до митрополита Київського Арсенія Могилянського та архімандрита Успенської Києво-Печерської лаври Зосима Вальковича старшого канцеляриста Генеральної Військової Канцелярії Туманського (брата генерального писаря), щоб обговорити задуману Розумовським справу. Кирило Григорович розумів, що успіх справи залежить також від її підтримки вищим духовенством.
Жилище эпохи бронзы благодаря сочетанию двух видов хозяйства - мотыжного земледелия и пастушеского скотоводства в эпоху бронзы люди были обеспечены пищей, и в это время резко возросло число населения. Поселки наших предков располагались на берегах речек и рек. Недалеко от села Хрящевка археологи обнаружили поселения со следами укреплений в виде валов и рвов и остатки двух домов. Раскопки были проведены очень тщательно, и архитектор сделал реконструкцию древнего дома. Общая площадь дома на Сусканском поселении составляла 270 кв. метров. Два ряда опорных столбов держали кровлю из жердей. Мебели в то время никакой не было. Вдоль стен располагались земляные нары, где на шкурах спали обитатели. В жилище могла разместиться одна большая семья в 120-150 человек. В центре дома находились очаги, на них в лепной посуде варили обед хозяйки. Примитивный ткацкий стан, лук со стрелами, копье, мотыга, охотничья дубина дополняли общую картину хозяйственного быта.
Тривале перебування при царському дворі на перших ролях сприяло зростанню не тільки економічної могутності, але й політичних амбіцій графа К. Розумовського. Численні нагороди та титули породили у нього бажання встановити спадкоємне гетьманство.
Наприкінці 1763 р. гетьман розіслав у всі полки ордери, скликаючи до Глухова всіх старшин, включно до сотника, на Генеральну Військову раду. Головним питанням, яке обговорювалося на цій раді, було запровадження спадкового гетьманства за родом Розумовських.
Після тривалих і запальних дебатів присутні на Глухівській раді виробили 23 пункти, які мали увійти до майбутнього прохання на ім’я російської цариці. На їх основі генеральний писар В. Туманський разом з гадяцьким (А. Крижанівський) та миргородським (Ф. Остроградський) полковниками склали чолобитну для подання імператриці Катерині ІІ. До того ж гетьманом було відправлено з таємною місією до митрополита Київського Арсенія Могилянського та архімандрита Успенської Києво-Печерської лаври Зосима Вальковича старшого канцеляриста Генеральної Військової Канцелярії Туманського (брата генерального писаря), щоб обговорити задуману Розумовським справу. Кирило Григорович розумів, що успіх справи залежить також від її підтримки вищим духовенством.