У Київській Русі існували такі види покарань віддання на поталу та віра. Відшкодування нанесених збитків здійснювалось за до різноманітних штрафів: головництво, урок, повернення крадених речей. Віддання на поталу («поток і розграблення») було вищою мірою покарання за Руською правдою. Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна. Це покарання призначали лише у трьох випадках: за вбивство під час розбою, крадіжку коней та підпал. Наступним за тяжкістю видом покарання була вира — штраф, який призначався лише за вбивство[3]. Вира була грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір вири — 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої вири — штраф, який платила община сама або разом з правопорушником. За завдання каліцтва, важких тілесних ушкоджень призначалося полувир'я — 20 гривень.
Решта злочинів каралися «продажем», під яким розуміли штраф у розмірі від 1 до 12 гривень. «Продаж» надходив до князівської казни, а потерплий отримував «урок» — грошове відшкодування за завдані йому збитки. Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і вира.
Объяснение:Коллекция "ПЁТР I – великий реформатор России" включает труды видных историков, государственных и общественных деятелей XIX-XX вв. о правлении первого императора России Петра I (1672-1725). Петровские реформы совершенно перевернули весь жизненный уклад государства и общества. Император, по меткому выражению А.С. Пушкина, “уздой железной Россию поднял на дыбы”. Старая Московская Русь ушла в навсегда, превратившись в новое мощное государство – Российскую империю.
Масштабная хозяйственная, государственная, внешнеполитическая деятельность Петра I с первых его шагов породила самые противоречивые оценки. Видимо, поэтому петровская эпоха вызывает неугасающий интерес историков и мыслителей. Никому из русских царей и императоров не посвящено столько исследований, монографий, аналитических трудов. Издательство «Директ-Медиа» представляет два тома обширной коллекции раритетных книг, которая не оставит равнодушным ни одного читателя, интересующегося историей Отечества.
У Київській Русі існували такі види покарань віддання на поталу та віра. Відшкодування нанесених збитків здійснювалось за до різноманітних штрафів: головництво, урок, повернення крадених речей. Віддання на поталу («поток і розграблення») було вищою мірою покарання за Руською правдою. Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна. Це покарання призначали лише у трьох випадках: за вбивство під час розбою, крадіжку коней та підпал. Наступним за тяжкістю видом покарання була вира — штраф, який призначався лише за вбивство[3]. Вира була грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір вири — 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої вири — штраф, який платила община сама або разом з правопорушником. За завдання каліцтва, важких тілесних ушкоджень призначалося полувир'я — 20 гривень.
Решта злочинів каралися «продажем», під яким розуміли штраф у розмірі від 1 до 12 гривень. «Продаж» надходив до князівської казни, а потерплий отримував «урок» — грошове відшкодування за завдані йому збитки. Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і вира.
Объяснение:Коллекция "ПЁТР I – великий реформатор России" включает труды видных историков, государственных и общественных деятелей XIX-XX вв. о правлении первого императора России Петра I (1672-1725). Петровские реформы совершенно перевернули весь жизненный уклад государства и общества. Император, по меткому выражению А.С. Пушкина, “уздой железной Россию поднял на дыбы”. Старая Московская Русь ушла в навсегда, превратившись в новое мощное государство – Российскую империю.
Масштабная хозяйственная, государственная, внешнеполитическая деятельность Петра I с первых его шагов породила самые противоречивые оценки. Видимо, поэтому петровская эпоха вызывает неугасающий интерес историков и мыслителей. Никому из русских царей и императоров не посвящено столько исследований, монографий, аналитических трудов. Издательство «Директ-Медиа» представляет два тома обширной коллекции раритетных книг, которая не оставит равнодушным ни одного читателя, интересующегося историей Отечества.