Ярослав Володимирович (Мудрий) (бл. 978–1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019–1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди.
У період його князювання галося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство (літописці називали його "Богохранимим" та "Богомудрим"), засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
За часів Ярослава Мудрого було розпочато кодифікацію давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої "Правди Ярослава", що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як "Руська Правда". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.
В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Орден князя Ярослава Мудрого (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Національною академією правових наук України та Національним університетом "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.
В бронзовом веке архаические формы хозяйства и быта эпохи неолита сменяются скотоводством и земледелием; временные стойбища бродячих охотников – постоянными, с элементами благоустройства. В начале 2-го тыс. до н.э. у степных племен Казахстана формируется комплексное скотоводческо-земледельческое хозяйство. Эпоха бронзы является временем развития скотоводчества как формы хозяйства, развивается и мотыжное земледелие, применяются новые орудия труда в земледелии. В середине 2-го тыс. до н.э. в степной зоне Евразии выделяются пастушеские племена.
В конце 2-го - нач. 1-го тыс. до н.э. (период поздней бронзы) большинство населения степных районов Казахстана , переходит к новой форме хозяйства – кочевому скотоводству. Выделение скотоводов из остальной массы племен явилось первым крупным общественным разделением труда.
В середине 2-го тыс. до н.э. племена, населявшие современный Казахстан, овладели производством бронзовых изделий. Развивалось горное дело. Известно множество древних разработок руды в районах Джезказгана и Зырьяновска (медь), в горах Атасу, реке Калбы и Нарыма (олово), в Казангункуре, Степняке и Акджале (золото). Обнаружено более 100 поселений и 150 могильноков эпохи бронзы. Найдены литейные мастерские, совершенствовалось изготовление изделий из сплавов различных металлов: орудий труда (ножи, серпы, косы, топоры), оружия (кинжалы, наконечники копий и стрел), украшений (бляхи, браслеты, бусы, гривны).
Древние мастера эпохи бронзы хорошо владели техникой литья, чеканки, тиснения, шлифования, пиления и полировки. Для растирания зерна продолжали применяться каменные орудия (зернотерки, ступки, песты). Развивалось производство изделий из других материалов (рога, кости, кремния), изготовлялись керамика, ткани, изделия из кожи и шерсти.
Происходит изменение в общественном отношении. Быстрое развитие скотоводства и металлургии требовало главным образом мужского труда, что привело к усилению роли мужчины в обществе, к смене материнского рода отцовским. Складывается патриархально-родовой строй. Происходило накопление продуктов труда, развивался обмен, что влекло за собой зарождение имущественного неравенства, обособление отдельных патриархальных семей, семейной собственности, вело к разложению первобытнообщинного строя.
Ярослав Володимирович (Мудрий) (бл. 978–1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019–1054), син князя Володимира Святославича і полоцької княжни Рогнеди.
У період його князювання галося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство (літописці називали його "Богохранимим" та "Богомудрим"), засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
За часів Ярослава Мудрого було розпочато кодифікацію давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої "Правди Ярослава", що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як "Руська Правда". 37 років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських землях. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.
В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Орден князя Ярослава Мудрого (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Національною академією правових наук України та Національним університетом "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.
В бронзовом веке архаические формы хозяйства и быта эпохи неолита сменяются скотоводством и земледелием; временные стойбища бродячих охотников – постоянными, с элементами благоустройства. В начале 2-го тыс. до н.э. у степных племен Казахстана формируется комплексное скотоводческо-земледельческое хозяйство. Эпоха бронзы является временем развития скотоводчества как формы хозяйства, развивается и мотыжное земледелие, применяются новые орудия труда в земледелии. В середине 2-го тыс. до н.э. в степной зоне Евразии выделяются пастушеские племена.
В конце 2-го - нач. 1-го тыс. до н.э. (период поздней бронзы) большинство населения степных районов Казахстана , переходит к новой форме хозяйства – кочевому скотоводству. Выделение скотоводов из остальной массы племен явилось первым крупным общественным разделением труда.
В середине 2-го тыс. до н.э. племена, населявшие современный Казахстан, овладели производством бронзовых изделий. Развивалось горное дело. Известно множество древних разработок руды в районах Джезказгана и Зырьяновска (медь), в горах Атасу, реке Калбы и Нарыма (олово), в Казангункуре, Степняке и Акджале (золото). Обнаружено более 100 поселений и 150 могильноков эпохи бронзы. Найдены литейные мастерские, совершенствовалось изготовление изделий из сплавов различных металлов: орудий труда (ножи, серпы, косы, топоры), оружия (кинжалы, наконечники копий и стрел), украшений (бляхи, браслеты, бусы, гривны).
Древние мастера эпохи бронзы хорошо владели техникой литья, чеканки, тиснения, шлифования, пиления и полировки. Для растирания зерна продолжали применяться каменные орудия (зернотерки, ступки, песты). Развивалось производство изделий из других материалов (рога, кости, кремния), изготовлялись керамика, ткани, изделия из кожи и шерсти.
Происходит изменение в общественном отношении. Быстрое развитие скотоводства и металлургии требовало главным образом мужского труда, что привело к усилению роли мужчины в обществе, к смене материнского рода отцовским. Складывается патриархально-родовой строй. Происходило накопление продуктов труда, развивался обмен, что влекло за собой зарождение имущественного неравенства, обособление отдельных патриархальных семей, семейной собственности, вело к разложению первобытнообщинного строя.
Объяснение: