За підсумками Паризької мирної конференції 1919 р. Східна Галичина була тимчасово окупована Польщею, за умовами Ризького миру (березень 1921 р.) до Польщі відійшли Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, а за рішенням Ради послів великих держав у 1923 р. Східна Галичина закріплюється за Польщею. Територія краю поділилась на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське й Станіславське. На території Західної Волині та Західного Полісся були утворені Волинське і Поліське воєводства. Холмщина і Підляшшя увійшли до складу Люблінського воєводства.
Румунія у 1918 р. окупувала Північну Буковину, Хотинський, Ізмаїльський та Аккерманський повіти Бессарабії. 11 вересня 1919 р. за Сен-Жерменським договором Буковину було передано Румунії, а Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини.
У ті роки в складі Польщі західноукраїнські землі залишались аграрними та економічно відсталими. Територія Польщі була поділена на 2 частини "А” та "Б”. До другої віднесли українські території. Їм відводилась роль сировинної бази та ринку збуту. В ці території майже не вкладались ніякі інвестиції. На території "Б” видачі дозволу для відкриття підприємств були зведені до мінімуму, а встановлені високі залізничні тарифи фактично ізолювали вихід продукції території "Б” до "А”. В промисловості переважали ті галузі, які забезпечували високі прибутки без значних капіталовкладень: нафтодобувна, деревообробна, харчова, переробка мінеральної сировини. 85 % підприємств були дрібними. Намагаючись протистояти економічному впливу іноземців, галичани створювали кооперативи. Напередодні Другої Світової війни їх налічувалося близько 4 тис. Майже 90 % кооперативів діяли у Східній Галичині.
Не маючи можливості знайти роботу вдома, українське населення виїздило за кордон у пошуках заробітку. Але у цей період еміграція виявилася менш ефективною, ніж колись, оскільки Сполучені Штати й Канада скоротили квоту емігрантів, яких вони могли прийняти. В результаті з 1919 по 1939 рр. з території Східної Галичини виїхало лише 190 тис. чоловік. Натомість край активно заселявся іноземцями. Їхня кількість лише у Львові становила більше 80 %.
Не витримуючи національного та соціального гноблення, робітники організовували страйки на підприємствах, селяни захоплювали поміщицькі землі. Опір населення призводив до репресій з боку уряду. Восени 1930 р. на території українських земель була проведена пацифікація (утихомирення). Поліція та війська придушували селянські повстання. У 1934 р. У Березі-Картузькій був організований концентраційний табір для політичних в’язнів.
Українські території, які увійшли до складу Румунії, відзначалися злиденністю у порівнянні з власне румунськими землями. Це при тому, що рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Безробіття охопило 50 % працездатного українського населення. Двадцять два роки, проведені українцями під владою Румунії, поділяються на три періоди. У перший період, що тривав з 1918 по 1928 р., румунський уряд запровадив у провінції воєнний стан. Серед буковинських українців, призвичаєних до впорядкованої конституційної системи Австрії, ліквідація їхніх прав і румунізація культурного життя посіяли шок і розгубленість. Згодом вони трохи оговталися протягом відносно ліберального періоду 1928-1938 рр. Але у 1938 р., з приходом до влади в Румунії військових, почався період жорстокого, майже тоталітарного правління. Жорстока політика влади у перший період викликала опір населення. Зокрема, 16 вересня 1924 р. у Бессарабії в районі Татарбунар спалахнуло повстання, в якому брало участь 6 тис. чоловік. Для придушення повстання уряд залучив війська. Бої тривали до 25 вересня і закінчилися поразкою повстанців. Над учасниками антирумунського виступу відбувся процес, відомий під назвою „процес 500”. Через активне втручання міжнародної спільноти, вироки виявилися відносно м’якими. Було засуджено лише 85 чоловік.
Щодо Чехословаччини, то їй належало Закарпаття. У 1930 р. тут мешкало 549 тис. українців. Уряд Чехословаччини вів найбільш сприятливу політику до Закарпаття порівняно з іншими урядами. Збільшувались чисельність українських шкіл, але 28 червня 1925 р. українську мову визнали чужою, що призвело до звуження викладання української мови й розширення чеської. Робились часткові інвестиції в промисловість, але вони були дуже малі. За станом на 1926 р. в краї діяли 92 підприємства з чисельністю робітників – 6718. Була проведена аграрна реформа: великі землевласники позбавлялися частини земель, які були роздані селянам. Почалося будівництво доріг, мостів, проводилася електрифікація. Слід зауважити, що уряд вкладав у економіку краю більше коштів, ніж отримував від нього прибутків.
1. Существовали теории о конституционной монархии, республике и конечно абсолютизме. Более всего соответствовала теория о конституционной монархии, т.к. общество не было готово к либеральным формам правления, а абсолютизм вызавал недовольства населения.
2.Общеевропейской, тридцатилетнюю войну называли,потому что В ней приняли участие почти все страны Европы,которые были разделены на две коалиции. первая коалиция это австрийские Габсбурги,которые хотели создать единую империю,а страны Европы должны были стать провинциями этой империи.
3.Британская армия была образована при объединении правительств и армий Шотландии и Англии в соединённое королевство в 1707 году. Новая Британская армия включила, существование к тому времени, английские и шотландсие полки под управление Военного Министерства. Профессиональная Британская армия считается регулярной, а Территориальня-вс и резервистской. Британская армия участвует в боевых действиях во многих горячих точках как часть многоциональных сил, а также участвует в операциях ООН по поддержанию мира.
4.
1-Вестфальский мир закрепил раздробленность Германии.
2- Швеция получила порт Штеттин, Западную Померанию, некоторую часть Восточной Померании, право на Померанский залив с прибрежными городами.
3-признана независимость Швейцарского союза
4-Франция получила Эльзас
5-Голландия стала независимым государством.
Вестфальский мир уравнял права католиков и протестантов.
главная роль в международных отношениях перешла к суверенным государствам.
5.
1700-1721гг. - Северная война:
Россия одерживает победу
1701-14 Война за Испанское наследство; воцарение Бурбонов в Испании
1733-38 Война за Польское наследство
1740 Фридрих II захватывает Силезию; начало
войны за Австрийское наследство
1745 Якобитский мятеж в Англии
1756 Нападение Фридриха на Саксонию
положило начало Семилетней войне
1756-1763 гг, Семилетняя война между Австрией, Францией, Россией, Испанией, Саксонией, Швецией, с одной стороны, и Пруссией, Великобританией и Португалией — с другой. Война была вызвана обострением англо-французской борьбы за колонии и столкновением политики Пруссии с интересами Австрии, Франции и России. Россия, благодаря Петербургскому миру, заключённому Петром III, не приобрела в этой войне ничего, кроме бесценного опыта.
1762 Смерть русской императрицы Елизаветы Фридриха от полного разгрома
1772 Первый раздел Польши
Франция и Испания вступают в войну
с Англией
1783 Россия присоединяет Крым
1789 Начало Великой французской революции
1792-1793 Революционная Франция воюет с Европой
1795 В результате последнего раздела Польша
перестает существовать.
6.Если коротко, то восточный вопрос - это борьба за османское наследство. За территории насильно присоеднененные к Османской империи шла ожесточенная схватка. Основные участики противостояния: Австро-Венгрия, Россия, Великобритания, Германия и Италия (в самом конце) .
Восточный вопрос есть вопрос о политических переменах, произошедших на Ближнем Востоке и Балканском полуострове вследствие турецкого завоевания христианских народностей. История восточного вопроса состоит в попытках восстановления нарушенных государственных и территориальных прав христианских народов и в освобождении их от мусульманской власти
Объяснение:
надеюсь, все понятно, заранее извиняюсь, если есть ошибки, удачи)
За підсумками Паризької мирної конференції 1919 р. Східна Галичина була тимчасово окупована Польщею, за умовами Ризького миру (березень 1921 р.) до Польщі відійшли Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, а за рішенням Ради послів великих держав у 1923 р. Східна Галичина закріплюється за Польщею. Територія краю поділилась на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське й Станіславське. На території Західної Волині та Західного Полісся були утворені Волинське і Поліське воєводства. Холмщина і Підляшшя увійшли до складу Люблінського воєводства.
Румунія у 1918 р. окупувала Північну Буковину, Хотинський, Ізмаїльський та Аккерманський повіти Бессарабії. 11 вересня 1919 р. за Сен-Жерменським договором Буковину було передано Румунії, а Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини.
У ті роки в складі Польщі західноукраїнські землі залишались аграрними та економічно відсталими. Територія Польщі була поділена на 2 частини "А” та "Б”. До другої віднесли українські території. Їм відводилась роль сировинної бази та ринку збуту. В ці території майже не вкладались ніякі інвестиції. На території "Б” видачі дозволу для відкриття підприємств були зведені до мінімуму, а встановлені високі залізничні тарифи фактично ізолювали вихід продукції території "Б” до "А”. В промисловості переважали ті галузі, які забезпечували високі прибутки без значних капіталовкладень: нафтодобувна, деревообробна, харчова, переробка мінеральної сировини. 85 % підприємств були дрібними. Намагаючись протистояти економічному впливу іноземців, галичани створювали кооперативи. Напередодні Другої Світової війни їх налічувалося близько 4 тис. Майже 90 % кооперативів діяли у Східній Галичині.
Не маючи можливості знайти роботу вдома, українське населення виїздило за кордон у пошуках заробітку. Але у цей період еміграція виявилася менш ефективною, ніж колись, оскільки Сполучені Штати й Канада скоротили квоту емігрантів, яких вони могли прийняти. В результаті з 1919 по 1939 рр. з території Східної Галичини виїхало лише 190 тис. чоловік. Натомість край активно заселявся іноземцями. Їхня кількість лише у Львові становила більше 80 %.
Не витримуючи національного та соціального гноблення, робітники організовували страйки на підприємствах, селяни захоплювали поміщицькі землі. Опір населення призводив до репресій з боку уряду. Восени 1930 р. на території українських земель була проведена пацифікація (утихомирення). Поліція та війська придушували селянські повстання. У 1934 р. У Березі-Картузькій був організований концентраційний табір для політичних в’язнів.
Українські території, які увійшли до складу Румунії, відзначалися злиденністю у порівнянні з власне румунськими землями. Це при тому, що рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Безробіття охопило 50 % працездатного українського населення. Двадцять два роки, проведені українцями під владою Румунії, поділяються на три періоди. У перший період, що тривав з 1918 по 1928 р., румунський уряд запровадив у провінції воєнний стан. Серед буковинських українців, призвичаєних до впорядкованої конституційної системи Австрії, ліквідація їхніх прав і румунізація культурного життя посіяли шок і розгубленість. Згодом вони трохи оговталися протягом відносно ліберального періоду 1928-1938 рр. Але у 1938 р., з приходом до влади в Румунії військових, почався період жорстокого, майже тоталітарного правління. Жорстока політика влади у перший період викликала опір населення. Зокрема, 16 вересня 1924 р. у Бессарабії в районі Татарбунар спалахнуло повстання, в якому брало участь 6 тис. чоловік. Для придушення повстання уряд залучив війська. Бої тривали до 25 вересня і закінчилися поразкою повстанців. Над учасниками антирумунського виступу відбувся процес, відомий під назвою „процес 500”. Через активне втручання міжнародної спільноти, вироки виявилися відносно м’якими. Було засуджено лише 85 чоловік.
Щодо Чехословаччини, то їй належало Закарпаття. У 1930 р. тут мешкало 549 тис. українців. Уряд Чехословаччини вів найбільш сприятливу політику до Закарпаття порівняно з іншими урядами. Збільшувались чисельність українських шкіл, але 28 червня 1925 р. українську мову визнали чужою, що призвело до звуження викладання української мови й розширення чеської. Робились часткові інвестиції в промисловість, але вони були дуже малі. За станом на 1926 р. в краї діяли 92 підприємства з чисельністю робітників – 6718. Була проведена аграрна реформа: великі землевласники позбавлялися частини земель, які були роздані селянам. Почалося будівництво доріг, мостів, проводилася електрифікація. Слід зауважити, що уряд вкладав у економіку краю більше коштів, ніж отримував від нього прибутків.
1. Существовали теории о конституционной монархии, республике и конечно абсолютизме. Более всего соответствовала теория о конституционной монархии, т.к. общество не было готово к либеральным формам правления, а абсолютизм вызавал недовольства населения.
2.Общеевропейской, тридцатилетнюю войну называли,потому что В ней приняли участие почти все страны Европы,которые были разделены на две коалиции. первая коалиция это австрийские Габсбурги,которые хотели создать единую империю,а страны Европы должны были стать провинциями этой империи.
3.Британская армия была образована при объединении правительств и армий Шотландии и Англии в соединённое королевство в 1707 году. Новая Британская армия включила, существование к тому времени, английские и шотландсие полки под управление Военного Министерства. Профессиональная Британская армия считается регулярной, а Территориальня-вс и резервистской. Британская армия участвует в боевых действиях во многих горячих точках как часть многоциональных сил, а также участвует в операциях ООН по поддержанию мира.
4.
1-Вестфальский мир закрепил раздробленность Германии.
2- Швеция получила порт Штеттин, Западную Померанию, некоторую часть Восточной Померании, право на Померанский залив с прибрежными городами.
3-признана независимость Швейцарского союза
4-Франция получила Эльзас
5-Голландия стала независимым государством.
Вестфальский мир уравнял права католиков и протестантов.
главная роль в международных отношениях перешла к суверенным государствам.
5.
1700-1721гг. - Северная война:
Россия одерживает победу
1701-14 Война за Испанское наследство; воцарение Бурбонов в Испании
1733-38 Война за Польское наследство
1740 Фридрих II захватывает Силезию; начало
войны за Австрийское наследство
1745 Якобитский мятеж в Англии
1756 Нападение Фридриха на Саксонию
положило начало Семилетней войне
1756-1763 гг, Семилетняя война между Австрией, Францией, Россией, Испанией, Саксонией, Швецией, с одной стороны, и Пруссией, Великобританией и Португалией — с другой. Война была вызвана обострением англо-французской борьбы за колонии и столкновением политики Пруссии с интересами Австрии, Франции и России. Россия, благодаря Петербургскому миру, заключённому Петром III, не приобрела в этой войне ничего, кроме бесценного опыта.
1762 Смерть русской императрицы Елизаветы Фридриха от полного разгрома
1772 Первый раздел Польши
Франция и Испания вступают в войну
с Англией
1783 Россия присоединяет Крым
1789 Начало Великой французской революции
1792-1793 Революционная Франция воюет с Европой
1795 В результате последнего раздела Польша
перестает существовать.
6.Если коротко, то восточный вопрос - это борьба за османское наследство. За территории насильно присоеднененные к Османской империи шла ожесточенная схватка. Основные участики противостояния: Австро-Венгрия, Россия, Великобритания, Германия и Италия (в самом конце) .
Восточный вопрос есть вопрос о политических переменах, произошедших на Ближнем Востоке и Балканском полуострове вследствие турецкого завоевания христианских народностей. История восточного вопроса состоит в попытках восстановления нарушенных государственных и территориальных прав христианских народов и в освобождении их от мусульманской власти
Объяснение:
надеюсь, все понятно, заранее извиняюсь, если есть ошибки, удачи)