5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«У Львівському університеті, який має бути весь русинським, оскільки призначений для русинської частини Галичини, є всього 6 кафедр з викладанням українською мовою, і ус і клопотання про збільшення кількості цих кафедр розбиваються об опір польських представників, так само, як і вимоги особливого русинського університету. Поляки розглядають кожний набуток русинів у цій сфері як свою втрату...» (М. Грушевський)

«Браття селяни! Вже доволі каторжної праці! Досить наших сліз, нужди та кривди. Браття! Не за морем, не в далекій чужині, не на переселенні наш хліб! Тут нам повинно бути велике життя, а не вічна недоля на землі, яку наші прадіди кров'ю заливали. Тут буде наш рай, як тільки в згоді і єдності, рука в руку, плече в плече будемо триматися. Тоді прийде добро в наші хати і згине нужда» (З відозви Гусятинського страйкового комітету 1902 р.).

держи на здоровье

Объяснение:

У галузі зовнішньої політики фашистська Італія висувала претензії на відродження Римської імперії. У Франції мали бути відібрані Савойя, Ніцца і Корсика, до складу Італії повинні були увійти о. Мальта та о. Корфу.

Аж до гітлерівського аншлюсу Австрії Муссоліні не відмовлявся від планів панування над цією країною, хоча реальні можливості італійської армії були мізерні. На Африканському континенті Італія претендувала на усю Східну Африку. Реально ж вдалося захопити Абіссінію, тобто сучасну Ефіопію, у 1936 р. та Албанію у 1939 р.

Європа була неприємно вражена тим фактом, що для ведення війни проти абіссінських тубільців фашисти не вагаючись використовували хімічні отруйні речовини (від ОР загинуло 300 тис. чоловік і ще 300 тис. від голоду та 15 тис. в концтаборах).

Я мирно проживал во Фракии с отцом и матерью. Но все изменилось, когда римские войска напали на мой город. Мои мать и отец погибли, а меня схватили и угнали в рабство. Я поворачивал голову в разные стороны, но все мои друзья и знакомые шли подавленные. Лишь один, Спартак, держался уверенно. Я не был хорошо с ним заком, просто мы часто виделись на главной площади, он участвовал во всех драках. Нас продали  на невольничьем рынке. Мы со Спартаком и другими ребятами оказались в гладиаторской школе, в Капуи. Я  понял: мы обречены. И, возможно, в каком-нибудь бою или мне придется убить друга, или друг вынужден будет убить меня. Спартак, как и все остальные, не хотел  с этим не мириться. В школу приходили все новые и новые пленные. Так нас набралось человек 70, и мы решили бежать. Спартак быстро сообразил, что делать. Мы украли ножи, которые были на кухне. Мы не знали как быть со стражей, но сегодня они устроили себе праздник и выпили несколько бутылок вина. Стражи  спали. Мы выбили ворота и побежали по  улицам Рима с факелами в руках, а в голове крутилась лишь одна мысль «Свобода!».  Мы выбежали из Рима, добежали до гор и поднялись на вершину Везувия. Когда радость утихла, проснулся разум «Как быть дальше?» А в Риме не дремали – вдогонку нам послали отряд во главе с Клавдием. И вот этот отряд окружил весь Везувий. Мы оказались в кольце, мы в ловушке! Но Спартак сказал, что выход есть всегда, надо только его найти. Кругом рос дикий виноград. Спартак моментально придумал план. «Мы спустимся по виноградной лозе с горы, и нападем на отряд Клавдия»-сказал он.  Выдержат ли нас лесенки из лоз винограда? Но всё обошлось. Мы благополучно спустились. Римляне, похоже, не ожидали ничего подобного. Тут-то мы их и застали врасплох. Все мы сражались за свою свободу, и именно это придавало нам силы.