5. Укажіть твердження, які стосуються Русько-української радикальної партії.

1. Була першою політичною партією в Україні. 2. Заснована 1899 р. й очолена Миколою Ганкевичєм. 3. Наприкінці 19 ст. стала найчисленнішою політичною партією в західноукраїнських землях. 4. Була нечисленною організацією і помітно поступалася іншим партіям авторитетом і впливом на суспільство. 5. Ідеологи партії відмовилися від ідеї соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, прагнучи досягти соціалізму через реформи, захист станових інтересів робітників, легальні парламентські методи боротьби. 6. Уперше аргументовано вимагала політичної самостійності України. 7. Поєднала в собі широку організаційну мережу народовців та інтелектуальні надбання українських радикалів.

Цели: борьба России, Швеции и Речи Посполитой за «Ливонское наследство» Первый период войны (1558–1561). Иван IV заключил мир с Крымом и сосредоточил силы против Ливонии. В феврале 1560 русские войска развернули наступление в Лифляндии: они овладели Мариенбургом (совр. Алуксне), разгромили армию Ордена под Эрмесом и захватили замок Феллин (совр. Вильянди), резиденцию великого магистра. В руках русских оказалась вся восточная часть Эстляндии и Лифляндии. В условиях военных поражений Ордена в борьбу за Ливонию вмешались Дания и Швеция. В 1559 герцог Магнус приобрел права (в качестве епископа) на о.Эзель и в апреле 1560 вступил во владение им. В июне 1561 шведы захватили Ревель и оккупировали Северную Эстляндию. 25 октября (5 ноября) 1561 великий магистр Г.Кетлер подписал с Сигизмундом II Августом Виленский договор, по которому владения Ордена к северу от Западной Двины (Задвинское герцогство) вошли в состав Великого княжества Литовского, а территории к югу (Курляндия и Земгалия) образовали вассальное от Сигизмунда герцогство, престол которого занял Г.Кетлер. В феврале 1562 Рига была объявлена вольным городом. Ливонский орден прекратил свое существование.

Відповідь:Революція Гідності[1] (також Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція[2][3][4]) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії[5].

Терміни Революція Гідності та Єврореволюція[6][7][8] стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції Гідності[9]; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

Також існують розбіжності оцінок дати початку Революції. Політикум України, українські ЗМІ та блогери вважають за дату початку Революції 21 листопада 2013 року, день, коли Урядом Миколи Азарова було зірвано підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого почали збиратись перші мітингуючі[10]; або 30 листопада, день, коли на Євромайдані були побиті студенти[11]. За межами України поширена думка, що дату Революції необхідно визначати з ходи протестувальників до Верховної Ради 18 лютого, коли почались масові криваві зіткнення зі значними людськими жертвами. Ці розбіжності виявляються і в назвах відповідних статей Вікіпедії.

Пояснення: