1. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів. 2. Відновив торговельні зв'язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни. 3. 1705 р. Установив таємні зв'язки зі ставлеником Швеції – польським королем Станіславом Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII. 4. 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб'єкта. 5. 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією. 1. Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій. 2. Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями. 3. Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів. 4. Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести. 5. Намагався за до зв'язків з царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини. 6. Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення. 7. Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку. 1. Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії. 2. Добився від царської влади надання у 1701 р. Києво-Могилянській колегії статусу академії. 3. Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів – на його кошти було збудовано 12 і реставровано 20 храмів. 4. Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами. 5. Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псалми» та ін. 6. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини
сведения о прославянах (предках славян) упоминаются в археологических источниках на протяжении двух тысячелетий. со временем они создали почву для образования трех ветвей славянства - западных, южных и восточных славян.
сведения об общественном и политическом строе восточных славян до ix в. крайне скудны. западные и восточные источники отмечают уже в iv-vi вв. наличие сильных вождей у восточных славян, напоминающих собой монархов. также отмечается единство законов, т. е. определенного правопорядка. источники vii в. говорят о существовании трех восточнославянских объединений: куявии – в районе Киевской земли, славии – в районе озера ильмень, артании – либо тмутаракань на таманском полуострове, либо местность в бассейне волги. государственность у восточных славян периода формирования феодализма была весьма примитивной, однако она создала фундамент для возникновения позднее древнерусского государства.
момент возникновения древнерусского государства нельзя определить с достаточной точностью, разными историками это событие датируется по-разному, однако большинство авторов сходятся на том, что возникновение древнерусского государства следует относить к ix в. в германских хрониках с 839 г. упоминаются русские князья – хаканами.
согласно «повести временных лет» в 862 г. в новгород был призван на княжение рюрик с братьями. с этой даты традиция начинает отсчет русской государственности. варяжские князья пришли на русь и сели на престолы: рюрик – в новгороде, трувор – в изборске (недалеко от пскова), синеус – в белоозере. через некоторое время рюрик объединил земли братьев под своей властью.
в 882 г. новгородский князь олег захватил киев и объединил две важнейшие группы русских земель; затем ему удалось присоединить и остальные русские земли. с этого времени восточнославянские земли объединяются в огромное по тем временам государство.
ответ:Зовнішня політика Внутрішня політика
соціально-економічна культурно тницька
1. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів. 2. Відновив торговельні зв'язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни. 3. 1705 р. Установив таємні зв'язки зі ставлеником Швеції – польським королем Станіславом Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII. 4. 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб'єкта. 5. 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією. 1. Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій. 2. Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями. 3. Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів. 4. Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести. 5. Намагався за до зв'язків з царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини. 6. Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення. 7. Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку. 1. Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії. 2. Добився від царської влади надання у 1701 р. Києво-Могилянській колегії статусу академії. 3. Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів – на його кошти було збудовано 12 і реставровано 20 храмів. 4. Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами. 5. Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псалми» та ін. 6. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини
Объяснение:
сведения о прославянах (предках славян) упоминаются в археологических источниках на протяжении двух тысячелетий. со временем они создали почву для образования трех ветвей славянства - западных, южных и восточных славян.
сведения об общественном и политическом строе восточных славян до ix в. крайне скудны. западные и восточные источники отмечают уже в iv-vi вв. наличие сильных вождей у восточных славян, напоминающих собой монархов. также отмечается единство законов, т. е. определенного правопорядка. источники vii в. говорят о существовании трех восточнославянских объединений: куявии – в районе Киевской земли, славии – в районе озера ильмень, артании – либо тмутаракань на таманском полуострове, либо местность в бассейне волги. государственность у восточных славян периода формирования феодализма была весьма примитивной, однако она создала фундамент для возникновения позднее древнерусского государства.
момент возникновения древнерусского государства нельзя определить с достаточной точностью, разными историками это событие датируется по-разному, однако большинство авторов сходятся на том, что возникновение древнерусского государства следует относить к ix в. в германских хрониках с 839 г. упоминаются русские князья – хаканами.
согласно «повести временных лет» в 862 г. в новгород был призван на княжение рюрик с братьями. с этой даты традиция начинает отсчет русской государственности. варяжские князья пришли на русь и сели на престолы: рюрик – в новгороде, трувор – в изборске (недалеко от пскова), синеус – в белоозере. через некоторое время рюрик объединил земли братьев под своей властью.
в 882 г. новгородский князь олег захватил киев и объединил две важнейшие группы русских земель; затем ему удалось присоединить и остальные русские земли. с этого времени восточнославянские земли объединяются в огромное по тем временам государство.
Объяснение:
первые источники.