Казачество Править Внутренняя политика гетмана Мазепы была направлена на усиление влияния казачьей старши́ны, укреплению её экономической базы и социального положения, превращению её в правящее сословие Гетманщины. Значительно увеличилось предоставление имений старши́не и духовенству (по большей части монастырям) гетманской властью или полковниками.
Уже в первые дни и месяцы своего гетманства Мазепа выдал ряд универсалов, которые или подтверждали старые владения или создавали новые из фонда так называемых «свободных военных» имений. Очень рас во времена гетманства Мазепы скупка земель старши́ной и монастырями.
Но землевладение и сельское хозяйство были не единственным источником финансового благосостояния казацкой старши́ны. Большое внимание уделяет старши́на разным торгово-промышленным операциям.
Огромные прибыли давали старши́не разные финансовые операции, в частности «аренды» — водочная, табачная и дегтевая. В этих операциях принимала участие и генеральная, и рядовая старши́на, и мужчины, и даже женщины.
В те времена старши́на, особенно её верхушка, широко разворачивает промышленное предпринимательство как на юге, так и на севере Гетманщины.
Процесс концентрации старшинских поместий сопровождался концентрацией политической власти в руках высшей старши́ны. Возрастал объём полковничьей власти. Прежде избираемый голосованием на свою должность полковник становился теперь наследственным хозяином своего полка.
Появилось новое название, которое определяло эту категорию старши́ны — «бунчуковое товарищество», «знатное военное товарищество», освобождённое от всяких местных (полковых или сотенных) обязанностей и юрисдикции, которое непосредственно подлежало гетманской власти, находилось «под гетманским бунчуком» и «обороной», судилось только Генеральным судом.
Таким образом Иван Мазепа создал верхушку казачества, своим положением обязанную только ему и находящуюся только в его юрисдикции.
Іван Мазепа (1639-1709) гетьман підконтрольної козацтву України. Мазепа здобув освіту в західній Європі, але повернувся на рідну землю і в 1663 році перейшов на службу до Петра Дорошенка, козацького гетьмана Правобережної (західної) України.
Основні напрямки політики Івана Мазепи:
Зовнішня політика:
1. Московський напрям. Коломацькі статті 1687 – угода між гетьманською Україною та Московською державою. Результат – суперечили автономії українських земель. Однак, вважаються, що були прийняті через ситуацію, яка склалася. До 1700 року проводив лояльну політику щодо Москви.
2. Чорноморський напрям. Азово-дніпровські походи 1695-96 разом з Росією. Вихід Росії до Азовського моря. Україну відсунули на другий план. Чорноморське питання не вирішене.
3. Шведський напрям в період північної війни 1700-1721 роки. Новий союзник.
4. Покращення торговельних відносин із Кримським ханством і Чорноморсько-Дунайськими країнами.
Внутрішня політика:
1. Підтримка церкви та релігії. Будівництво храмів, церков – 1690 побудова нового кафедрального собору при монастирі св. Миколи, 1698 спорудження церкви св. Богоматері та багато іншого. Спроба відновити Переяславське єпископство, яке було ще за князівських часів.
2. Селянське питання – збільшення грошових повинностей та панщини. Однак захищав їх від панської сваволі.
3. Посилення інституту своєї монопольної влади.
4. Зріст козацької старшини, як верстви населення та покращення її економічної бази.
Внутренняя политика гетмана Мазепы была направлена на усиление влияния казачьей старши́ны, укреплению её экономической базы и социального положения, превращению её в правящее сословие Гетманщины. Значительно увеличилось предоставление имений старши́не и духовенству (по большей части монастырям) гетманской властью или полковниками.
Уже в первые дни и месяцы своего гетманства Мазепа выдал ряд универсалов, которые или подтверждали старые владения или создавали новые из фонда так называемых «свободных военных» имений. Очень рас во времена гетманства Мазепы скупка земель старши́ной и монастырями.
Но землевладение и сельское хозяйство были не единственным источником финансового благосостояния казацкой старши́ны. Большое внимание уделяет старши́на разным торгово-промышленным операциям.
Огромные прибыли давали старши́не разные финансовые операции, в частности «аренды» — водочная, табачная и дегтевая. В этих операциях принимала участие и генеральная, и рядовая старши́на, и мужчины, и даже женщины.
В те времена старши́на, особенно её верхушка, широко разворачивает промышленное предпринимательство как на юге, так и на севере Гетманщины.
Процесс концентрации старшинских поместий сопровождался концентрацией политической власти в руках высшей старши́ны. Возрастал объём полковничьей власти. Прежде избираемый голосованием на свою должность полковник становился теперь наследственным хозяином своего полка.
Появилось новое название, которое определяло эту категорию старши́ны — «бунчуковое товарищество», «знатное военное товарищество», освобождённое от всяких местных (полковых или сотенных) обязанностей и юрисдикции, которое непосредственно подлежало гетманской власти, находилось «под гетманским бунчуком» и «обороной», судилось только Генеральным судом.
Таким образом Иван Мазепа создал верхушку казачества, своим положением обязанную только ему и находящуюся только в его юрисдикции.
Іван Мазепа (1639-1709) гетьман підконтрольної козацтву України. Мазепа здобув освіту в західній Європі, але повернувся на рідну землю і в 1663 році перейшов на службу до Петра Дорошенка, козацького гетьмана Правобережної (західної) України.
Основні напрямки політики Івана Мазепи:
Зовнішня політика:
1. Московський напрям. Коломацькі статті 1687 – угода між гетьманською Україною та Московською державою. Результат – суперечили автономії українських земель. Однак, вважаються, що були прийняті через ситуацію, яка склалася. До 1700 року проводив лояльну політику щодо Москви.
2. Чорноморський напрям. Азово-дніпровські походи 1695-96 разом з Росією. Вихід Росії до Азовського моря. Україну відсунули на другий план. Чорноморське питання не вирішене.
3. Шведський напрям в період північної війни 1700-1721 роки. Новий союзник.
4. Покращення торговельних відносин із Кримським ханством і Чорноморсько-Дунайськими країнами.
Внутрішня політика:
1. Підтримка церкви та релігії. Будівництво храмів, церков – 1690 побудова нового кафедрального собору при монастирі св. Миколи, 1698 спорудження церкви св. Богоматері та багато іншого. Спроба відновити Переяславське єпископство, яке було ще за князівських часів.
2. Селянське питання – збільшення грошових повинностей та панщини. Однак захищав їх від панської сваволі.
3. Посилення інституту своєї монопольної влади.
4. Зріст козацької старшини, як верстви населення та покращення її економічної бази.