Основним видом господарської діяльності населення України було землеробство.
Українці користувалися трьома видами тяглових знарядь обробітку ґрунту - плугом, ралом, сохою. Традиційний український плуг був досить громіздким (у нього потрібно було запрягати 2-4 пари волів).
Українське селянство застосовувало й ручні знаряддя обробітку ґрунту - мотигу, сапу, заступ.
При обробітку ріллі значну роль віддавали бороні. Іноді нею розпушували ґрунт перед посівом, а після посіву волочили. Здавна відомі ще два основних види знарядь для збирання врожаю - серп і коса. Серпом жали жито, пшеницю, ячмінь. Гречку, горох, овес, просо і зріджені жито та пшеницю косили косами.
Початок жнив (зажинки), як і їх завершення (обжинки), супроводжувалися циклом обрядів, відповідними піснями. Вижатий та скошений хліб згрібали і в'язали в снопи. Згрібали збіжжя дерев'яними граблями. Поставлені вертикально і підсушені протягом кількох діб, снопи потім складалися горизонтально у полукіпки, а іноді в копи. Головним і найдавнішим знаряддям молотьби в українців був ціп, що складався з держака й прив'язаного до нього ремінним шнуром - бичка. За до дерев'яною лопати або совка віяли зерно. Очищене зерно зберігалося в коморах, на горищі хати. Переробка зерна на борошно здійснювалася на вітряних або водяних млинах.
Процесс покорения Сибири включал в себя постепенное продвижение русских казаков и служилых людей на Восток, вплоть до их выхода к Тихому океану и закреплению на Камчатке. В фольклоре народов Северо-Востока Сибири для обозначения пришельцев с этнонимом «русский» используется слово «казак»]. Пути движения казаков по преимуществу были водные. Знакомясь с речными системами, они шли сухим путём исключительно в местах водораздела, где перевалив через хребет и устроив новые лодки, спускались по притокам новых рек. По прибытии в местность, занимаемую каким-либо племенем туземцев, казаки входили с ними в мирные переговоры с предложением подчиниться Белому царю и платить ясак, но переговоры эти далеко не всегда приводили к успешным результатам, и тогда дело решалось оружием. Обложив туземцев ясаком, казаки устраивали на их землях или укрепленные остроги (если племя было воинственное), или просто зимовья, где и оставалась обыкновенно часть казаков в виде гарнизона для поддержания покорности и для сбора ясака. Вслед за войсками шли поселенцы, администраторы, духовенство, промысловики и купцы. Местное население облагалось налогом (см. ясак). Наиболее активное сопротивление оказали Сибирское ханство и ряд крупных племенных союзов (например: дауры, чукчи). Имели место несколько локальных войн с Китаем в Забайкалье и на юге Дальнего Востока.
В целом покорение Сибири завершилось уже к концу XVII века, когда границы Русского государства в основном приблизились к нынешним. Освоение Камчатки произошло в начале XVIII века, окончательное покорение Чукотки в середине XVIII века.
Основним видом господарської діяльності населення України було землеробство.
Українці користувалися трьома видами тяглових знарядь обробітку ґрунту - плугом, ралом, сохою. Традиційний український плуг був досить громіздким (у нього потрібно було запрягати 2-4 пари волів).
Українське селянство застосовувало й ручні знаряддя обробітку ґрунту - мотигу, сапу, заступ.
При обробітку ріллі значну роль віддавали бороні. Іноді нею розпушували ґрунт перед посівом, а після посіву волочили. Здавна відомі ще два основних види знарядь для збирання врожаю - серп і коса. Серпом жали жито, пшеницю, ячмінь. Гречку, горох, овес, просо і зріджені жито та пшеницю косили косами.
Початок жнив (зажинки), як і їх завершення (обжинки), супроводжувалися циклом обрядів, відповідними піснями. Вижатий та скошений хліб згрібали і в'язали в снопи. Згрібали збіжжя дерев'яними граблями. Поставлені вертикально і підсушені протягом кількох діб, снопи потім складалися горизонтально у полукіпки, а іноді в копи. Головним і найдавнішим знаряддям молотьби в українців був ціп, що складався з держака й прив'язаного до нього ремінним шнуром - бичка. За до дерев'яною лопати або совка віяли зерно. Очищене зерно зберігалося в коморах, на горищі хати. Переробка зерна на борошно здійснювалася на вітряних або водяних млинах.
Объяснение:
незнаю точно потомушто ти не сказала чья
Процесс покорения Сибири включал в себя постепенное продвижение русских казаков и служилых людей на Восток, вплоть до их выхода к Тихому океану и закреплению на Камчатке. В фольклоре народов Северо-Востока Сибири для обозначения пришельцев с этнонимом «русский» используется слово «казак»]. Пути движения казаков по преимуществу были водные. Знакомясь с речными системами, они шли сухим путём исключительно в местах водораздела, где перевалив через хребет и устроив новые лодки, спускались по притокам новых рек. По прибытии в местность, занимаемую каким-либо племенем туземцев, казаки входили с ними в мирные переговоры с предложением подчиниться Белому царю и платить ясак, но переговоры эти далеко не всегда приводили к успешным результатам, и тогда дело решалось оружием. Обложив туземцев ясаком, казаки устраивали на их землях или укрепленные остроги (если племя было воинственное), или просто зимовья, где и оставалась обыкновенно часть казаков в виде гарнизона для поддержания покорности и для сбора ясака. Вслед за войсками шли поселенцы, администраторы, духовенство, промысловики и купцы. Местное население облагалось налогом (см. ясак). Наиболее активное сопротивление оказали Сибирское ханство и ряд крупных племенных союзов (например: дауры, чукчи). Имели место несколько локальных войн с Китаем в Забайкалье и на юге Дальнего Востока.
В целом покорение Сибири завершилось уже к концу XVII века, когда границы Русского государства в основном приблизились к нынешним. Освоение Камчатки произошло в начале XVIII века, окончательное покорение Чукотки в середине XVIII века.
Объяснение лутший ответ