Жизнь первобытных людей очень интересна для нас. Название первобытно общинный строй указывает на то, что люди жили общинами. Первым известным коллективом людей было первобытное человеческое стадо. Затем люди жили уже родовыми общинами, которые объединяли 50-70 кровных родичей во главе с избранным старейшиной. Постепенно роды объединялись в племена.
Основными занятиями первобытных людей в эпоху палеолита были охота, рыболовство и собирательство. Люди вели присваивающее хозяйство. Они только брали от природы, что та им давала.
К 40-му тысячелетию до н. э. первобытные люди жили уже отдельным семьями.
Несколько парных семей составляли общину - род. Основой общины в это время являлась группа родственников по матери. Отсюда и название общины - материнский род. Постепенно материнский род преобразовался в отцовский.
Охота на крупных животных (мамонта, бизона, северного оленя и др.), собирательство и рыболовство обеспечивали людей запасами продуктом питания, что оседлому образу жизни. члены одного рода (общины) делились на охотников, рыболовов, собирателей. Каждый выполнял свою работу. Орудиями труда были деревянные палки. Позднее люди стали использовать кремень для изготовления орудий труда и оружия. Наиболее важными достижениями первобытных людей были освоение огня, изобретение остроконечных орудий, которые рубят, режут и колют. На территории, которая оказывалась свободной от льда во время отступлений ледника, люди занимались собирательством кореньев, клубней. Для этого они использовали палки-копалки, острые камни. Занятием людей также была загонная охота на мамонтов, северных оленей и других животных с каменных остроконечников, ножей, топоров, копий. Люди использовали удочку, костяные гарпуны, сети, крючки при рыбной ловле.
Неумение объяснить природные явления (молнию, гром и др.) породило веру людей в сверхъестественные силы природы. Человек верил в существование души жить отдельно от тела и даже после смерти. Каждый род имел свое священное животное - "тотем". Это одна из первых форм религии.
В одязі періоду раннього Середньовіччя лежить стиль, що залишився європейцям від періоду великого переселення народу, примітивне взуття та обмотки для штанів. Довгі й короткі туніки, що надягають одна на одну, плащі — від шкір до зшитих шматків тканини, сколених, пов'язаних з оів. Це хутряні та шкіряні плащі, шкіряні та кістяні елементи захисного одбробкою і без. Штани: короткі, до колін, довгі, прикріплені обмотками до литок і заправлені в шкіряні панчохи або взуття — постоли.
Це стиль у західноєвропейському мистецтві X-XII століття ів. Найбільш повно він проявився в архітектурі. Романський стиль, художній стиль, що панував у Західній Європі (а також торкнулася деякі країни Східної Європи) в X—XII ст. (У ряді місць — і в XIII ст.). Один з найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Термін «Романський стиль» був введений на початку XIX ст.Бароко вважається заключним етапом Середньовічної культури, і якщо у Західній Європі ця епоха швидше дійшла до закінчення, на українських землях вона ще тривала. Так само, як і часовий лад характерний для цих земель у кріпосницькому землеволодінні, розвитку капіталістичних відносин тощо.
Мистецтво бароко, так само як і ренесанс, було занесено на Україну безпосередньо з Італії, батьківщини цього стилю; там перші джерела для нього відкрив у своїй творчості великий Мікельанджело Буонаротті, а геніальний вияв його в Римі дійшов до своєї повноти й величавості в скульптурних та архітектурних творах Лоренцо Берніні. Берніні в архітектурі та скульптурі все одно, що Рубенс у малярстві або Шекспір у театрі,— це великі світові генії й найвищі точки досягнень мистецтва бароко. Батьківщиною цього стилю був Рим, де його підхопили й використали дуже влучно для своїх інтересів єзуїти; в єзуїтів часто працювали вельми талановиті учні й послідовники Берніні; чимало майстрів мистецтва барокового стилю було й між самими патерами — членами єзуїтського ордену. Ці отці-єзуїти занесли бароко й на Україну. Здається, чи не головну роль у популяризації барокового мистецтва в Україні треба відвести майстрові-архітекторові, єзуїтові Джакомо Бріано (1586—1649), що був присланий до України з Риму спеціально як вправний архітектор; він завідував єзуїтським будівництвом у Львові, Перемишлі та Сандомирі. Хоч, можливо, ще раніше від цього майстра-єзуїта в Києві в бароковому складі вже працював Себастіано Браччі, що зрештою й зовсім осів у Києві, але слідів його мистецької праці не збереглося. Можливо, італійські майстри прибували тоді на Україну не тільки із Заходу через німецькі землі, але також і з Півдня, через генуезькі колонії. В кожнім разі, в Україні мистецтво бароко роздвоїлося: в Західній Україні (Підляшшя, Галичина, Волинь, Поділля) воно зберегло форми єзуїтського бароко, що залишилося ближчим до свого першоджерела; в Центральній та Східній Україні (Слобожанщина та Чорномор'я) воно сильно модифікувалося й набрало зовсім оригінального забарвлення — т. зв. козацького бароко. Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскраво виявляється в архітектурі, менше — в скульптурі, хоч добре помітна в скульптурі декоративній; найменше її знати в малярстві.
Основными занятиями первобытных людей в эпоху палеолита были охота, рыболовство и собирательство. Люди вели присваивающее хозяйство. Они только брали от природы, что та им давала.
К 40-му тысячелетию до н. э. первобытные люди жили уже отдельным семьями.
Несколько парных семей составляли общину - род. Основой общины в это время являлась группа родственников по матери. Отсюда и название общины - материнский род. Постепенно материнский род преобразовался в отцовский.
Охота на крупных животных (мамонта, бизона, северного оленя и др.), собирательство и рыболовство обеспечивали людей запасами продуктом питания, что оседлому образу жизни. члены одного рода (общины) делились на охотников, рыболовов, собирателей. Каждый выполнял свою работу. Орудиями труда были деревянные палки. Позднее люди стали использовать кремень для изготовления орудий труда и оружия. Наиболее важными достижениями первобытных людей были освоение огня, изобретение остроконечных орудий, которые рубят, режут и колют. На территории, которая оказывалась свободной от льда во время отступлений ледника, люди занимались собирательством кореньев, клубней. Для этого они использовали палки-копалки, острые камни. Занятием людей также была загонная охота на мамонтов, северных оленей и других животных с каменных остроконечников, ножей, топоров, копий. Люди использовали удочку, костяные гарпуны, сети, крючки при рыбной ловле.
Неумение объяснить природные явления (молнию, гром и др.) породило веру людей в сверхъестественные силы природы. Человек верил в существование души жить отдельно от тела и даже после смерти. Каждый род имел свое священное животное - "тотем". Это одна из первых форм религии.
В одязі періоду раннього Середньовіччя лежить стиль, що залишився європейцям від періоду великого переселення народу, примітивне взуття та обмотки для штанів. Довгі й короткі туніки, що надягають одна на одну, плащі — від шкір до зшитих шматків тканини, сколених, пов'язаних з оів. Це хутряні та шкіряні плащі, шкіряні та кістяні елементи захисного одбробкою і без. Штани: короткі, до колін, довгі, прикріплені обмотками до литок і заправлені в шкіряні панчохи або взуття — постоли.
Це стиль у західноєвропейському мистецтві X-XII століття ів. Найбільш повно він проявився в архітектурі. Романський стиль, художній стиль, що панував у Західній Європі (а також торкнулася деякі країни Східної Європи) в X—XII ст. (У ряді місць — і в XIII ст.). Один з найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Термін «Романський стиль» був введений на початку XIX ст.Бароко вважається заключним етапом Середньовічної культури, і якщо у Західній Європі ця епоха швидше дійшла до закінчення, на українських землях вона ще тривала. Так само, як і часовий лад характерний для цих земель у кріпосницькому землеволодінні, розвитку капіталістичних відносин тощо.
Мистецтво бароко, так само як і ренесанс, було занесено на Україну безпосередньо з Італії, батьківщини цього стилю; там перші джерела для нього відкрив у своїй творчості великий Мікельанджело Буонаротті, а геніальний вияв його в Римі дійшов до своєї повноти й величавості в скульптурних та архітектурних творах Лоренцо Берніні. Берніні в архітектурі та скульптурі все одно, що Рубенс у малярстві або Шекспір у театрі,— це великі світові генії й найвищі точки досягнень мистецтва бароко. Батьківщиною цього стилю був Рим, де його підхопили й використали дуже влучно для своїх інтересів єзуїти; в єзуїтів часто працювали вельми талановиті учні й послідовники Берніні; чимало майстрів мистецтва барокового стилю було й між самими патерами — членами єзуїтського ордену. Ці отці-єзуїти занесли бароко й на Україну. Здається, чи не головну роль у популяризації барокового мистецтва в Україні треба відвести майстрові-архітекторові, єзуїтові Джакомо Бріано (1586—1649), що був присланий до України з Риму спеціально як вправний архітектор; він завідував єзуїтським будівництвом у Львові, Перемишлі та Сандомирі. Хоч, можливо, ще раніше від цього майстра-єзуїта в Києві в бароковому складі вже працював Себастіано Браччі, що зрештою й зовсім осів у Києві, але слідів його мистецької праці не збереглося. Можливо, італійські майстри прибували тоді на Україну не тільки із Заходу через німецькі землі, але також і з Півдня, через генуезькі колонії. В кожнім разі, в Україні мистецтво бароко роздвоїлося: в Західній Україні (Підляшшя, Галичина, Волинь, Поділля) воно зберегло форми єзуїтського бароко, що залишилося ближчим до свого першоджерела; в Центральній та Східній Україні (Слобожанщина та Чорномор'я) воно сильно модифікувалося й набрало зовсім оригінального забарвлення — т. зв. козацького бароко. Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскраво виявляється в архітектурі, менше — в скульптурі, хоч добре помітна в скульптурі декоративній; найменше її знати в малярстві.