Аныракайская битва ( 1729 , по некоторым данным, 1730 ) была величайшей победой единого казахского войска в столетней освободительной войне против джунгарского нашествия. [1]
Триста отрядов, достигших политического и военного единства , начали в 1728 году , двигаясь по Балхашу и Шу и готовясь к битве. В то время джунгары хотели захватить всю казахскую землю. Почувствовав действия казахов, они также построили большой форт на юге Шу и Балхаша.
Перед решающим сражением триста воинов собрались в Хантау , на горе Сункар (позже это место было названо горой Абулхаир). Битва произошла на севере Балхаша, на юге Отарской степи , на западе Шу, на востоке у курдов, о чем свидетельствуют казахские и калмыцкие кладбища, которые часто встречаются в этих регионах. Этот регион еще называют Аниракай. В этом бою (40-45 дней) казахи одержали крупную победу.
Українська старшина, розуміючи роль і значення освіти для розвитку нації, постійно порушувала клопотання перед царським урядом про відкриття в Україні вищих навчальних закладів - університетів. Проте ці клопотання ігнорувалися. А в 1800 році уряд царської Росії своєю "милістю" позбавив Києво-Могилянську Академію статусу світського навчального закладу, перетворив її спочатку на духовну академію, а згодом на семінарію.
На кінець ХVІІІ ст. Україна вже втратила позиції передової освітньої держави. Після підпорядкування Української церкви Московському патріархатові (1686 р.) Росія робила все можливе, аби Україна не мала свого друкованого слова.
Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. Він написав багато пісень, які широко розійшлися в народі, байок, де висміював гонитву дворян за титулами та інші людські пороки. Та одна з найбільших заслуг митця полягає в тому, що він перший у літературному процесі почав користуватися живою українською мовою. Його філософська спадщина, літературні твори мали непересічний вплив на наступні покоління, розвиток суспільно-політичної думки, формування свідомості українського народу.
Історичні твори, які виходять у першій половині XVIII ст., генетично пов'язують період Гетьманщини з княжою добою, щоправда, тут більше романтичних домислів і міфології. У 1846 р. побачив світ "Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, що були в Малій Росії, і про його смерть". Автор літопису був скромною людиною, тому ім'я його невідоме. Він, як свідчить текст, був безпосереднім учасником війни Б. Хмельницького і, напевно, дожив до кінця XVII ст.
Аныракайская битва ( 1729 , по некоторым данным, 1730 ) была величайшей победой единого казахского войска в столетней освободительной войне против джунгарского нашествия. [1]
Триста отрядов, достигших политического и военного единства , начали в 1728 году , двигаясь по Балхашу и Шу и готовясь к битве. В то время джунгары хотели захватить всю казахскую землю. Почувствовав действия казахов, они также построили большой форт на юге Шу и Балхаша.
Перед решающим сражением триста воинов собрались в Хантау , на горе Сункар (позже это место было названо горой Абулхаир). Битва произошла на севере Балхаша, на юге Отарской степи , на западе Шу, на востоке у курдов, о чем свидетельствуют казахские и калмыцкие кладбища, которые часто встречаются в этих регионах. Этот регион еще называют Аниракай. В этом бою (40-45 дней) казахи одержали крупную победу.
Объяснение:
думаб хватит
Объяснение:
Українська старшина, розуміючи роль і значення освіти для розвитку нації, постійно порушувала клопотання перед царським урядом про відкриття в Україні вищих навчальних закладів - університетів. Проте ці клопотання ігнорувалися. А в 1800 році уряд царської Росії своєю "милістю" позбавив Києво-Могилянську Академію статусу світського навчального закладу, перетворив її спочатку на духовну академію, а згодом на семінарію.
На кінець ХVІІІ ст. Україна вже втратила позиції передової освітньої держави. Після підпорядкування Української церкви Московському патріархатові (1686 р.) Росія робила все можливе, аби Україна не мала свого друкованого слова.
Великий внесок, і не менший, ніж у філософію, Г. Сковорода зробив у літературу. Він написав багато пісень, які широко розійшлися в народі, байок, де висміював гонитву дворян за титулами та інші людські пороки. Та одна з найбільших заслуг митця полягає в тому, що він перший у літературному процесі почав користуватися живою українською мовою. Його філософська спадщина, літературні твори мали непересічний вплив на наступні покоління, розвиток суспільно-політичної думки, формування свідомості українського народу.
Історичні твори, які виходять у першій половині XVIII ст., генетично пов'язують період Гетьманщини з княжою добою, щоправда, тут більше романтичних домислів і міфології. У 1846 р. побачив світ "Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, що були в Малій Росії, і про його смерть". Автор літопису був скромною людиною, тому ім'я його невідоме. Він, як свідчить текст, був безпосереднім учасником війни Б. Хмельницького і, напевно, дожив до кінця XVII ст.