Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Переселение внесло свою лепту в формирование единой латинской языковой системы Европы (так называемой «вульгарной латыни»), на основе которой образовались многие языки Западной Европы.
Результаты этого процесса нельзя расценивать однозначно. С одной стороны, в ходе войн было уничтожено немало народностей и племён — к примеру, прервалась история гуннов. Но с другой стороны, благодаря великому переселению народов «окультурились», некоторые из них стали предшественниками современных европейских государств, сложились новые культуры — перемешавшись, племена позаимствовали друг у друга немало знаний и навыков.
Однако это переселение нанесло существенный урон зарождавшейся культуре северных племён и кочевых народов. Так, были безжалостно уничтожены многие племена коренных народов Северной Европы, разграблены древние памятники этих народов: обелиски, курганы и так далее.
Відповідь:
Пояснення:
Слобідська́ Украї́на або Слобожа́нщина (рідше — Слобідщина)[1] — історико-географічний край у східній частині України та прикордонних областях РФ, територія якого перекривається приблизно з територією п'яти Слобідських козацьких полків 17 — 18 століть, автономних формацій у межах Московського царства, а згодом Російської імперії.
Слобідська Україна межувала на заході з Гетьманщиною, на півдні із Запорожжям і володіннями Кримського ханства, на сході з Доном, на півночі з Московщиною. Вона обіймала частину Середньої височини й сусідню з нею Донецьку низовину, північнно-східну частину Придніпровської низовини і невелику частину Донецького кряжа. В сучасних межах охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, центральну, східну, південну частини Білгородської, південні частини Воронізької, та Курської областей.
Зараз (та за часів СРСР) частини Слобожанщини, що входять до Росії, належать до Центрально-чорноземного економічного району Росії, але в часи Російської імперії вся Слобожанщина разом із північною половиною України входила до Малоросійського економічного району.
Переселение внесло свою лепту в формирование единой латинской языковой системы Европы (так называемой «вульгарной латыни»), на основе которой образовались многие языки Западной Европы.
Результаты этого процесса нельзя расценивать однозначно. С одной стороны, в ходе войн было уничтожено немало народностей и племён — к примеру, прервалась история гуннов. Но с другой стороны, благодаря великому переселению народов «окультурились», некоторые из них стали предшественниками современных европейских государств, сложились новые культуры — перемешавшись, племена позаимствовали друг у друга немало знаний и навыков.
Однако это переселение нанесло существенный урон зарождавшейся культуре северных племён и кочевых народов. Так, были безжалостно уничтожены многие племена коренных народов Северной Европы, разграблены древние памятники этих народов: обелиски, курганы и так далее.