Объяснение:Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
В то же время исследователи считают необходимым выделение нескольких групп конфликтогенных факторов, определяющих остроту противостояния и динамику развития политических конфликтов:
- социально-политические факторы: политический режим, особенности политической системы и в целом политических отношений оказывают самое серьезное воздействие на уровень социальной напряженности и конфликтности в обществе;
- социально-экономические факторы породить серьезные политические противостояния. Так, фактор экономического неравенства традиционно рассматривался как одно из главных оснований социальных волнений и политических потрясений. Фундаментальное обоснование этот фактор получил в классовой теории К. Маркса, признаваемой большинством современных исследователей вполне адекватной историческому контексту XIX в. Неравенство в распределении средств производства и социальных благ, а также вытекающее отсюда неравенство жизненных шансов, могут и сегодня рассматриваться в качестве важнейшей, хотя зачастую и неявной причины конфликтов. Помимо общественного неравенства, экономические факторы включают в себя экономико-географические характеристики производства, престижность того или иного вида деятельности, ее сложность, тяжелые условия и те особенности, которые свойственны той или иной отрасли;
- этнокультурные факторы, представляющие собой совокупность стереотипов в отношении представителей других этносов и приписывании им недоброжелательных установок в отношении себя;
- социально-психологические факторы. Психология возрастных, половых особенностей непосредственным образом отражается на эмоциональных и других аспектах поведения людей.
ответ:Історичний портрет Сулейман першого
Объяснение:Сулейман І Пишний (1494 - 1566), султан Османської імперії з 1520 по 1566 роки. Він відомий, як завойовник, так і внутрішній реформатор.
Раннє життя і правління
Сулейман був єдиним сином султана Селіма I. Він став санджак- беєм (губернатором) Каффи в Криму під час правління свого діда Баязида II.
У вересні 1520 року Сулейман змінив свого батька на посту султана і розпочав своє правління з походів проти християнських держав у центральній Європі та Середземномор'ї. Белград став його власністю в 1521 році, а Родос, який був під владою рицарів святого Іоанна, у 1522–1523. У Мохачі в серпні 1526 року він розбив військову силу Угорщини (угорський король Людовик II загинув в цій битві). Тривала війна в Угорщині виснажила обидві сторони і після довгих переговорів у 1562 р. був підписаний мир про визнання статусу кво в Угорщині.
Зовнішні кампанії
Сулейман провів три основні кампанії проти Персії. Перша (1534–1535) надала османам контроль над регіоном Ерзурум на сході Малої Азії. Другий похід (1548–1549) приніс велику територію навколо озера Ван, але третій (1554–1555) слугував скоріше попередженням османам про труднощі підпорядкування в Персії. Перший офіційний мир був підписаний у 1555 р., але він не запропонував чіткого вирішення проблем, з якими зіткнувся османський султан на його східній межі. Морська сила османів стала грізною у правління Сулеймана. В пізніші роки Сулеймана турбували конфлікт між його синами. Сам Сулейман загинув, при облозі фортеці Сігетвар в Угорщині.
Внутрішні досягнення
Сулейман будував міцні фортеці, щоб захищати місця, які він займав від християн, і прикрашав міста ісламського світу (включаючи Мекку, Дамаск і Багдад) мечетями, мостами, акведуками та іншими громадськими роботами. Загалом Сулейман виконав завдання перетворити раніше візантійське місто Константинополь на Стамбул, гідний центр великої турецької та ісламської імперії.
Дружиною султана Сулеймана I під іменем Хюррем султан була Настя Лісовська, більш відома як Роксолана.
В то же время исследователи считают необходимым выделение нескольких групп конфликтогенных факторов, определяющих остроту противостояния и динамику развития политических конфликтов:
- социально-политические факторы: политический режим, особенности политической системы и в целом политических отношений оказывают самое серьезное воздействие на уровень социальной напряженности и конфликтности в обществе;
- социально-экономические факторы породить серьезные политические противостояния. Так, фактор экономического неравенства традиционно рассматривался как одно из главных оснований социальных волнений и политических потрясений. Фундаментальное обоснование этот фактор получил в классовой теории К. Маркса, признаваемой большинством современных исследователей вполне адекватной историческому контексту XIX в. Неравенство в распределении средств производства и социальных благ, а также вытекающее отсюда неравенство жизненных шансов, могут и сегодня рассматриваться в качестве важнейшей, хотя зачастую и неявной причины конфликтов. Помимо общественного неравенства, экономические факторы включают в себя экономико-географические характеристики производства, престижность того или иного вида деятельности, ее сложность, тяжелые условия и те особенности, которые свойственны той или иной отрасли;
- этнокультурные факторы, представляющие собой совокупность стереотипов в отношении представителей других этносов и приписывании им недоброжелательных установок в отношении себя;
- социально-психологические факторы. Психология возрастных, половых особенностей непосредственным образом отражается на эмоциональных и других аспектах поведения людей.