У 50-60-х pp. XIX ст. Англія дотримувалася принципів зовнішньої політики, що були напрацьовані ще в попередньому столітті. її головною метою було збереження і примноження економічної та політичної могутності держави.
Провідником англійського зовнішньополітичного курсу став Генрі Пальмерстон (1784-1865). Він одержав освіту в університетах Единбурга і Кембриджа та понад півстоліття знаходився серед най впливовіших лідерів Англії. Г. Пальмерстон поєднував у собі риси аристократа і державного діяча, прихильника лібералізму всередині країни й жорстоких методів у зовнішній політиці. Він зумів накинути англійському суспільству думку про вищість Англії, про її особливу роль у міжнародних відносинах. "Британський підданий у будь-якій країні може бути впевненим, що пильне око і сильна рука Англії захистять його від несправедливості та образи", - підкреслював Г. Пальмерстон. Найсильнішим аргументом британського уряду в суперечках була військова могутність, насамперед флот.
Після закінчення війни небезпечним противником Англії стала Франція. Заради зміцнення власних позицій Англія виявила зацікавленість в об'єднаній Італії, яка могла створити противагу Франції. На словах підтримуючи Польщу в її боротьбі проти російського царизму і Данію, до якої вторглася Пруссія, уряд Пальмерстона не бажав ризикувати життям жодного англійського солдата.
Увагу Англії привертала громадянська війна у Сполучених Штатах Америки. Великі підприємці, земельна аристократія підтримували Південь. Пальмерстон уважав, що там має постати окрема держава. Але багато хто в Англії розумів, що війна між Північчю і Півднем у США є битвою між демократією та системою рабства. Перемога Півночі показала неспроможність Англії проводити всеосяжну політику, бути "володаркою світу".
1640-1642гг. – конституционный этап. Основные баталии проходили в парламенте. Требование ограничить власть короля. Декабрь 1641г. – Великая ремонстрация. Содержала обширный (204 статьи) перечень злоупотреблений короны и была направлена против абсолютизма. Вопросы об обеспечении буржуазной собственности на землю и защите движимого имущества от притязаний короны, о свободе торговли и предпринимательской деятельности, о прекращении религиозных преследований и финансового произвола, об ответственности королевских чиновников перед парламентом.
1642-1649гг. – период двух гражданских войн между сторонниками короля и парламентом.
Король объявляет войну парламенту. Лидер парламента Кромвель вводит новую организацию армии и добивается победы. В борьбу вступают «Левеллеры» (уравнители), имеющие влияние среди солдат. 31 января 1649г. король был казнён. 19 мая 1649г. – объявление Англии республикой и свободным государством.
3)1649-1653гг. – Индепендентская республика. Верховная власть принадлежит парламенту. Исполнительная власть – Государственному совету. Усиливается борьба внутри индепендентного лагеря, недовольны левеллеры. Лидеры индепендентов стремятся установить диктатуру.
4)1653-1658гг. – протекторат Кромвеля. Законодательное оформление военной диктатуры. Смешанное правление (монархия, аристократия и демократия). Монарх – Лорд-протектор. Аристократическая власть – Гос.Совет. Демократическая власть – однопалатный парламент.
1658-1660гг. – реставрация монархии. Лорд-протектор Кромвель умирает, назначив приемником своего сына Ричарда. Ричард отстранен от власти Советом офицеров. 1660г – парламент принимает решение о реставрации монархии и приглашает на престо сына казненного короля Карла II Стюарта.
У 50-60-х pp. XIX ст. Англія дотримувалася принципів зовнішньої політики, що були напрацьовані ще в попередньому столітті. її головною метою було збереження і примноження економічної та політичної могутності держави.
Провідником англійського зовнішньополітичного курсу став Генрі Пальмерстон (1784-1865). Він одержав освіту в університетах Единбурга і Кембриджа та понад півстоліття знаходився серед най впливовіших лідерів Англії. Г. Пальмерстон поєднував у собі риси аристократа і державного діяча, прихильника лібералізму всередині країни й жорстоких методів у зовнішній політиці. Він зумів накинути англійському суспільству думку про вищість Англії, про її особливу роль у міжнародних відносинах. "Британський підданий у будь-якій країні може бути впевненим, що пильне око і сильна рука Англії захистять його від несправедливості та образи", - підкреслював Г. Пальмерстон. Найсильнішим аргументом британського уряду в суперечках була військова могутність, насамперед флот.
Після закінчення війни небезпечним противником Англії стала Франція. Заради зміцнення власних позицій Англія виявила зацікавленість в об'єднаній Італії, яка могла створити противагу Франції. На словах підтримуючи Польщу в її боротьбі проти російського царизму і Данію, до якої вторглася Пруссія, уряд Пальмерстона не бажав ризикувати життям жодного англійського солдата.
Увагу Англії привертала громадянська війна у Сполучених Штатах Америки. Великі підприємці, земельна аристократія підтримували Південь. Пальмерстон уважав, що там має постати окрема держава. Але багато хто в Англії розумів, що війна між Північчю і Півднем у США є битвою між демократією та системою рабства. Перемога Півночі показала неспроможність Англії проводити всеосяжну політику, бути "володаркою світу".
1640-1642гг. – конституционный этап. Основные баталии проходили в парламенте. Требование ограничить власть короля. Декабрь 1641г. – Великая ремонстрация. Содержала обширный (204 статьи) перечень злоупотреблений короны и была направлена против абсолютизма. Вопросы об обеспечении буржуазной собственности на землю и защите движимого имущества от притязаний короны, о свободе торговли и предпринимательской деятельности, о прекращении религиозных преследований и финансового произвола, об ответственности королевских чиновников перед парламентом.
1642-1649гг. – период двух гражданских войн между сторонниками короля и парламентом.
Король объявляет войну парламенту. Лидер парламента Кромвель вводит новую организацию армии и добивается победы. В борьбу вступают «Левеллеры» (уравнители), имеющие влияние среди солдат. 31 января 1649г. король был казнён. 19 мая 1649г. – объявление Англии республикой и свободным государством.
3)1649-1653гг. – Индепендентская республика. Верховная власть принадлежит парламенту. Исполнительная власть – Государственному совету. Усиливается борьба внутри индепендентного лагеря, недовольны левеллеры. Лидеры индепендентов стремятся установить диктатуру.
4)1653-1658гг. – протекторат Кромвеля. Законодательное оформление военной диктатуры. Смешанное правление (монархия, аристократия и демократия). Монарх – Лорд-протектор. Аристократическая власть – Гос.Совет. Демократическая власть – однопалатный парламент.
1658-1660гг. – реставрация монархии. Лорд-протектор Кромвель умирает, назначив приемником своего сына Ричарда. Ричард отстранен от власти Советом офицеров. 1660г – парламент принимает решение о реставрации монархии и приглашает на престо сына казненного короля Карла II Стюарта.