Римская империя обязана своим могуществом республике, которая в свою очередь выросла из царства.
Изначально: географическое положение, которое в то время влияло гораздо сильнее на успех государства. Много плодородной земли > много людей > много воинов > много завоеваний.
Дальше уже идет сам римский подход к решению проблем и просто образу жизни. Они брали все и у всех, если им казалось это полезным. От богов и празднеств до вооружения и принципа постройки зданий. К сожалению, очень часто римляне заигрывались и извращали прекрасное, но не в силу своей глупости и низменности, а в силу честности своих человеческих желаний.
Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.
Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.
Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.
Римская империя обязана своим могуществом республике, которая в свою очередь выросла из царства.
Изначально: географическое положение, которое в то время влияло гораздо сильнее на успех государства. Много плодородной земли > много людей > много воинов > много завоеваний.
Дальше уже идет сам римский подход к решению проблем и просто образу жизни. Они брали все и у всех, если им казалось это полезным. От богов и празднеств до вооружения и принципа постройки зданий. К сожалению, очень часто римляне заигрывались и извращали прекрасное, но не в силу своей глупости и низменности, а в силу честности своих человеческих желаний.
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
СЕРЕДНІ ВІКИ
Франкська імперія
Імперія Карла Великого
Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.
Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.
Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.