Алгебра 7 сынып 1.39 есеп көмектесіңберші​

А1. Конституционная монархия
А2. Быстрыми темпами развивались сферы народного хозяйства, связанные с новыми видами топлива – углём и нефтью + наличие гос сектора в экономике
А3. 1904-1905 гг.
А4. Манифеста 17 октября 1905 г.
А5. 1914-1918 гг.
А6. привлекательность и доступность большевистских лозунгов и призывов для большинства населения
А7. Версальско-Вашингтонская
А8. Политическая организация власти, когда власть принадлежит двум структурам одновременно.
А9. Коллективизация
А10. 27 декабря 1922 г.А11. Ленд Лиз
А12. Сталин
А13. нападение СССР на Финляндию
А14. «Молниеносная война»
А15.Был развеян миф о непобедимости германской армии
А16. Сталинградская битва
А17. Первый полет человека в КосмосА18.1949г
А19. Реабилитация
А20. Хрущев

Вопросы крайне не сложные. Успехов Вам!

ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВ’ЯН (за мовними даними) — територія, яку займали давні слов’яни, носії праслов’янської мови, в часи до їх розселення по історично засвідчених місцях проживання. Питання це є складним і загальноприйнятого розв’язання не має. Воно вирішується гол. чин. на основі лінгв. даних, оскільки окр. ареали пам’яток матеріальної культури і палеоантропол. залишків здебільшого не збігаються з межами тер. поширення відповід. мов. Разом з тим самі по собі лінгв. дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію П. с., необхідно враховувати також відомості археології, історії, антропології, етнографії та ін. З лінгв. даних найважливіше значення для висвітлення питання про П. с. має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лекс. запозичення в праслов’ян. мову з ін. мов і в ін. мови з праслов’янської та результати реконструкції структур. елементів праслов’ян. мови в їх відношенні до елементів ін. індоєвроп. мов, а коли йдеться про одиниці лекс. складу, — також у їх ролі позначень природ. реалій, здавна специфічних для певних територій. З часом П. с. не залишалася незмінною, вона переміщувалася й розширювалася, її найдавніша територія знаходилася там, де ранні праслов’яни (не пізніше серед. І тисячоліття до н. е.) виділялися з-поміж сусідніх з ними предків ін. індоєвроп. народів — прабалтів, прагерманців та ін. Це могло мати місце в пд.-сх. частині Центр. Європи, можливо, в серед. Подунав’ї або в пн. Прикарпатті. На наступному етапі відбулося, очевидно, значне переміщення П. с. у пн. напрямі приблизно до верхів'я р. Прип'яті. Звідси почалося поширення праслов'ян на сх. до Дніпра (можливо, спочатку по території північніше Прип'яті з наступним переміщенням на пд. по правобережжю Дніпра і на зх. до Вісли та Одера). В 6 ст. звідси почалося масове розселення слов'ян через Наддністрянщину і Карпати на Балкани. У 9 ст. слов'яни займали вже значну територію в Сх. і Центр. Європі від Адріатичного й Егейського морів до Балтійського м. і Ладозького оз. та від правобережжя Ельби (Лаби) до лівобережжя Дніпра. Див. також Слов'янські мови.