Капіталі́зм — суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу).
В іншому визначенні під капіталізмом розуміється суспільство, в якому існують такі риси, що виступають всеохопним принципом не тільки економічних, але і політичних та інших вимірів суспільних відносин: наявність приватної власності (включно на засоби виробництва); метою господарювання є максимізація доходів і користі; господарська діяльність здійснюється завдяки ринкам і системі цін. Мануфактури, поділ праці, машинне виробництво є похідними від капіталізму формами і не відображають його сутність[1].
Сутність капіталізму в економічному примусі до праці — кожна людина має право продавати роботодавцю свою робочу силу. В ідеалі основний принцип капіталізму — laissez-faire (дозвольте робити), хоча чистого капіталістичного суспільства ніколи не існувало — держава завжди накладала обмеження на ринок і зберігала за собою право як накладати обмеження на виробничі відносини, так і застосовувати неекономічний примус. У сучасних капіталістичних країнах держава бачить свою роль у встановленні законодавчої бази та юридичних рамок, в яких здійснюється виробництво і торгівля.
Капіталізм заснований на і розподілу, при якому продукт виробництва належить капіталісту — власнику засобів виробництва.
Капіталізм протиставляється централізовано планованій економіці. Історично, капіталізм, як іб виробництва, прийшов на заміну феодалізму.
Суворов Александр Васильевич, великий полководец, прославленный отсутствием поражений на поле боя, был рожден в 1729 году в ноябре месяце. Его отец, Василий Суворов, работал сенатором при дворе Екатерины II. Несмотря на приличный статус при дворе, Василий Иванович был весьма жаден, поэтому не тратит деньги на образование сына, решая обучить юного Александра в домашних условиях. Сообщение о Суворове и ушакове Болезненному и слабому Александру было уготовано будущее гражданского служащего, но уже в детстве будущий полководец проявил интерес к военному делу. Александр был даже оформлен в гвардию, как было принято в дворянском сословии. Однако решающую роль в судьбе молодого Саши сыграл Абрам Ганнибал. По наставлению прадеда Пушкина, Александра направляют служить в Семеновский полк. К сожалению, служба Александра Суворова не была легкой. Офицера ему присвоили лишь в 25 лет, а когда ему дали чин полковника (1762 год), то в этом звании он «застрял» еще на долгие шесть лет. Во время воины с «Барской конфедерацией» (в 1769 году) Суворов был назначен командиром бригады, состоящей из нескольких полков. Эта война дала Александру Васильевич первый боевой опыт. Тогда же Суворов разработал новую тактику подготовки войск, которая себя полностью оправдала. В середине января 1770 года Александр Суворов был повышен по службе, получив звание генерал-майора. Сообщение о Суворове и ушакове В 1770 году Суворову вручают и орден Св. Анны, который стал первой наградой в плеяде будущих орденов. В турецкой (1768-1774) войне, благодаря таланту и грамотной тактике Суворова, была очень оперативно взята Туртукай, боевая крепость противника. К сожалению, в этой войне Александр Васильевич получил серьезное ранение в ногу. Суворов участвовал в Крестьянских войнах в 1774 году, а так же был командиром 6-й московской дивизии. В 1775 году Александр Васильевич взял отпуск по семейным обстоятельствам (умер его отец). Во время турецкой войны (1787-1792 гг.) под командованием Суворову был взят город Измаил. Имена эта победа была переломным моментом в этой войне. После смерти императрицы Екатерины, на престол пришел Петр I. Однако император решил внести новые реформы в военное дело, что очень не понравилось Суворову. В итоге Александр Васильевич решил вернуться в Колчанское. Свои последние дни Суворов доживал в Москве, где и скончался 6 мая 1880 года. Тело великого полководца было вынесено 12 мая в 9 утра, но гроб был таким большим, что не проходил в двери, отчего гроб вынесли через окно суворовские генералы. Полководец покоится в Благовещенской церкви. Официальных похорон Александра Суворова не было, но попрощаться с ним пришло многотысячная толпа людей. Где нравы без просвещения или просвещение без нравов, там невозможно долго наслаждаться счастьем и свободой.
Капіталі́зм — суспільний лад, економічна система виробництва та розподілу, заснована на принципах приватної власності, особистої ініціативності, ефективності використання наявних ресурсів, максимізації прибутку (капіталу).
В іншому визначенні під капіталізмом розуміється суспільство, в якому існують такі риси, що виступають всеохопним принципом не тільки економічних, але і політичних та інших вимірів суспільних відносин: наявність приватної власності (включно на засоби виробництва); метою господарювання є максимізація доходів і користі; господарська діяльність здійснюється завдяки ринкам і системі цін. Мануфактури, поділ праці, машинне виробництво є похідними від капіталізму формами і не відображають його сутність[1].
Сутність капіталізму в економічному примусі до праці — кожна людина має право продавати роботодавцю свою робочу силу. В ідеалі основний принцип капіталізму — laissez-faire (дозвольте робити), хоча чистого капіталістичного суспільства ніколи не існувало — держава завжди накладала обмеження на ринок і зберігала за собою право як накладати обмеження на виробничі відносини, так і застосовувати неекономічний примус. У сучасних капіталістичних країнах держава бачить свою роль у встановленні законодавчої бази та юридичних рамок, в яких здійснюється виробництво і торгівля.
Капіталізм заснований на і розподілу, при якому продукт виробництва належить капіталісту — власнику засобів виробництва.
Капіталізм протиставляється централізовано планованій економіці. Історично, капіталізм, як іб виробництва, прийшов на заміну феодалізму.