В начале 16 века правил царь Иван Грозный (IV). Он ввёл свою внутреннюю политику и внешнюю. Ко внешней политике относились реформы, такие как, "Стоглав", "Новый судебник Ивана IV" и другие. Внешняя политика Ивана IV осуществлялась в трех направлениях: на западе – борьба за выход к Балтийскому морю; на юго-востоке и востоке – борьба с Казанским и Астраханским ханствами и начало освоения Сибири; на юге – защита русских земель от набегов крымского ханства. Татарские ханы совершали грабительские набеги на русские земли. На территориях Казанского и Астраханского ханств в неволе были тысячи русских людей, захваченные при набегах татар.
По смерті князя Данила (1264) його королівство розпалося. Спочатку влада перейшла до Василька Романовича (1264- 1269). Для нього, м’якого й поступливого, цей тягар виявився непосильним. Не маючи вдачі володаря, він не спромігся зберегти ні централізованої влади, ні територіально-політичної цілісності королівства. Влада його поширювалася лише на Західну Волинь зі стольним містом Володимиром. Поновилася удільна система. Сини Данила отримали: Лев — Галицьку й Перемишльську землі, Шварно - Холмську й Белзьку землі та Чорну Русь (Західна Волинь), Мстислав - Луцьк зі Східною Волинню і Теребовлянщину. Коли ж Василько Романович помер, його землю успадкував син Володимир. Володимир Василькович після смерті свого батька в 1269 році зайняв престол у Володимирі (Волинському) й став правитиземлями Західної Волині. Це був дуже освічений, добрий, чесний, справедливий і мужній володар, котрий, уникаючи війн із сусідами, дбав про добробут населення, розвиток ремесел, промислів, торгівлі, сільського господарства. Попри важку хворобу займався розбудовою міст, церков і монастирів, опікувався письменством і культурою. Він належить до найвизначніших постатей нашої історії. Саме з його ім’ям дослідники пов’язують створення другої, волинської, частини Галицько-Волинського літопису.
