Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.
Боярская партия не теряла надежды сохранить полноту власти в своих руках, манипулируя 16-летним неопытным (а по некоторым сведениям, и неграмотным) царем-юношей.Выборы царя – это событие, произошедшее четыре столетия назад. Оно значимо еще и потому, что явилось одним из первых задокументированных свидетельств избрания главы России широким представительством сословий на альтернативной основе. Для самодержавного царства с почти абсолютной властью монарха это явление уникальное. Для его понимания необходимо совершить небольшой экскурс в историю.Начало XVII века Россия встречала в состоянии глубокого социально-экономического и политического кризиса, известного в исторической литературе как Смутное время. Этот глобальный кризис осложнялся династической неопределенностью, вызванной пресечением старинной династии Рюриковичей в 1598 году. После смерти последнего представителя этой династии – царя Федора Иоанновича, престол перешел сначала его супруге Ирине, а затем брату последней – боярину Борису Годунову. Легитимность Годунова в глазах старших и более родовитых бояр, выводивших свою родословную от легендарного Рюрика, постоянно оспаривалась. Неудивительно, что как только Годунов испустил дух в апреле 1605 года, сразу начался новый виток династической борьбы.Вскоре власть в стране получил самозванец Григорий Отрепьев, выдававший себя за чудесным образом сына Ивана Грозного царевича Дмитрия. Его правление оказалось недолгим, так как боярская партия не могла примириться с возрастающим влиянием самозванца на внутренние дела государства. Уже через год, в мае 1606 года, в результате заговора и убийства Лжедмитрия I, новым царем становится представитель боярской партии Василий Шуйский.
Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.