Занепад Галицько-Волинського князівства призвів до епохальних змін. У XIV ст. історичні події розвивалися не на користь України. Саме в період її політико-економічного та культурного занепаду почали підноситися сусіди -Литва, Польща та Московія. Вони дуже стрімко розросталися, і їх, цілком природно, приваблював вакуум влади, що виник на півдні.
У 1340 р. помер останній князь Галицько-Волинської держави Юрій II. Після його смерті західноукраїнські землі теж опинилися без свого провідника, ставши легкою поживою для ворога. Польський король Казимир III, скориставшись цим, захопив м. Львів, пограбував його, заволодів клейнодами, в тому числі короною Данила Галицького.
На початку XIV ст. Литва була сильною державою. її територія сягала далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднання білоруських і частини руських земель.
Колишня київська Русь могла сплачувати щедру данину, мала розгалужені торговельні шляхи була спроможна надати Литві матеріальні ресурси і поповнення до війська. Не останню роль відігравав і династичний чинник - правляча литовська династія мала численних нащадків, що потребували власних уділів.
Кирилл и Мефодий происходили из византийского города Фессалоники . Их отец по имени Лев, «хорошего рода и богатый», был друнгарием, то есть офицером, при стратиге (военном и гражданском губернаторе)фермы Фессалоники. В семье было семь сыновей, причём Мефодий (исследователям не известно было ли это имя крещальным или дано при постриге) — старший, а Константин (Кирилл) — младший из них.Согласно наиболее распространенной в науке версии, Кирилл и Мефодий были греческого происхождения. В XIX веке некоторые славянские ученые отстаивали их славянское происхождение, основываясь на прекрасном владении ими славянским языком — обстоятельство, которое современные учёные считают недостаточным для суждения об этничности. Болгарская традиция называет братьев болгарами (к которым до ХХ в. причислялись и македонские славяне), опираясь в частности на проложное житие Кирилла (в поздней редакции), где сказано, что он «родомъ съи блъгаринь от солѹна града»; эту идею охотно поддерживают современные болгарские учёные.Фессалоники, в которых родились братья, был двуязычным городом.
Занепад Галицько-Волинського князівства призвів до епохальних змін. У XIV ст. історичні події розвивалися не на користь України. Саме в період її політико-економічного та культурного занепаду почали підноситися сусіди -Литва, Польща та Московія. Вони дуже стрімко розросталися, і їх, цілком природно, приваблював вакуум влади, що виник на півдні.
У 1340 р. помер останній князь Галицько-Волинської держави Юрій II. Після його смерті західноукраїнські землі теж опинилися без свого провідника, ставши легкою поживою для ворога. Польський король Казимир III, скориставшись цим, захопив м. Львів, пограбував його, заволодів клейнодами, в тому числі короною Данила Галицького.
На початку XIV ст. Литва була сильною державою. її територія сягала далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднання білоруських і частини руських земель.
Колишня київська Русь могла сплачувати щедру данину, мала розгалужені торговельні шляхи була спроможна надати Литві матеріальні ресурси і поповнення до війська. Не останню роль відігравав і династичний чинник - правляча литовська династія мала численних нащадків, що потребували власних уділів.