ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
осмология Джорда́но Бру́но — один из ключевых компонентов учения итальянского философа эпохи Возрождения Джордано Бруно (наст. имя: Филиппо, прозвище — Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим)[K 1]. Космологические вопросы затрагивались во многих сочинениях Джордано Бруно, наиболее полно в диалогах Пир на пепле (1584) и О бесконечном, Вселенной и мирах (1584) и поэме О безмерном и неисчислимых (1591).
Памятник Джордано Бруно на площади Кампо деи Фиори в Риме, установленный на месте казни философа (скульптор Этторе Феррари, 1889 г.)
Ряд положений космологии и натурфилософии Бруно, имеющий новаторский и даже революционный для своего времени характер, в значительной мере предвосхитил многие положения космологии Нового времени: представление о бесконечности Вселенной и числа миров в ней, отождествление звёзд с далёкими солнцами, представление о материальном единстве мироздания. Большое значение для развития науки имеет его пропаганда гелиоцентризма. Вместе с тем, некоторые представления Джордано Бруно (в первую очередь, идея о всеобщей одушевлённости материи) были вскоре оставлены наукой.
Метафорический язык Бруно, его богатая поэтическая фантазия, неразрывная связь его космологии с теологией, метафизикой, этикой, эстетикой затрудняют оценку его научных представлений и являются причиной непрекращающихся споров среди историков науки и философов.
ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
осмология Джорда́но Бру́но — один из ключевых компонентов учения итальянского философа эпохи Возрождения Джордано Бруно (наст. имя: Филиппо, прозвище — Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим)[K 1]. Космологические вопросы затрагивались во многих сочинениях Джордано Бруно, наиболее полно в диалогах Пир на пепле (1584) и О бесконечном, Вселенной и мирах (1584) и поэме О безмерном и неисчислимых (1591).
Памятник Джордано Бруно на площади Кампо деи Фиори в Риме, установленный на месте казни философа (скульптор Этторе Феррари, 1889 г.)
Ряд положений космологии и натурфилософии Бруно, имеющий новаторский и даже революционный для своего времени характер, в значительной мере предвосхитил многие положения космологии Нового времени: представление о бесконечности Вселенной и числа миров в ней, отождествление звёзд с далёкими солнцами, представление о материальном единстве мироздания. Большое значение для развития науки имеет его пропаганда гелиоцентризма. Вместе с тем, некоторые представления Джордано Бруно (в первую очередь, идея о всеобщей одушевлённости материи) были вскоре оставлены наукой.
Метафорический язык Бруно, его богатая поэтическая фантазия, неразрывная связь его космологии с теологией, метафизикой, этикой, эстетикой затрудняют оценку его научных представлений и являются причиной непрекращающихся споров среди историков науки и философов.