B) Насирелдин Туси C) Фазлуллах Рашидаддин
D) Аджеми Нахчывани
E) Хагани Ширвани
4. Найдите схожие черты, присущие Гызыл Арслану и Узун Гасану:
А) Оба были правителями государства Агтоюнду
В) Управляли государством Атабеков
C) Издали свод законов Гануниаме»
D) Установили дипломатические связи с европейскими странами
E) Носили титул султана
5. Мухаммед Физули посвятил свою поэму «Бангю-баде» («Гашиш и вино»»):
А) Узун Гасану
B) Шаху Исмаилу
C) Шамсаллину Эльденизу
D) Гызыл Арслану
E) Бабеку
ответ: Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало. Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.
Збільшення обсягів продукції, що виготовлялася на продаж, сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Однак тут існували різні обмеження (купці були зобов'язані везти свої товари лише визначеними шляхами, зупинятися у містах, які мали право ведення торгівлі, продавати товари на певних умовах тощо). За кордон вивозилися полотно, шапки, хутряні вироби, холодна зброя, ювелірні прикраси, воли, зерно і т. ін. Важливими центрами торгівлі були Львів, Київ та Кам'янець-Подільський.
У другій половині ХІУ-ХУ ст галося пожвавлення еко-номічного життя, з'явилися ремісничі цехи.
Більшість сіл були невеликими. В них існувала сільська громада, що складалася переважно з дворищ (їх утворювали великі родини) або окремих господарств - димів. Орна земля перебувала у спадковому володінні індивідуальних господарств, а луками, випасами, водоймами спільно користувалися селяни різних дворищ і димів. Очолював громаду виборний отаман; існував ісопнийі суд - суд селянського сходу. Села об'єднувалися у соціально-територіальні осередки -волості, очолювані виборними «старцями». Останні захищали інтереси селян, збирали їх на віча для розв'язання важливих питань волосного життя.
Объяснение:
Александр Невский, князь Новгородский (1236-1251), великий князь Владимирский (1252-1263), проявивший выдающиеся полководца и дипломата.
В традицию Русской православной церкви образ «благоверного князя Александра Невского» вошел как новый тип святого воина не мученическими подвигами и не только личным благочестием, а в первую очередь своими государственными деяниями.
Александр — сын великого князя Ярослава Всеволодовича и княгини Феодосии, внук великого князя Всеволода III Большое Гнездо.
В 1239 женился на полоцкой княжне Александре Брячиславовне.
Учитывая угрозу наступления шведских рыцарей, построил укрепления на р. Шелони.
15 июля 1240 сразился со шведами, когда те, помышляя о господстве над Новгородом, дошли на кораблях до устья р. Ижоры, впадающей в Неву.
В этой битве, получившей имя «Невской» и давшей Александру его прозвище, иноземцы во главе с зятем шведского короля Биргером потерпели сокрушительное поражение, причем сам Александр «возложи» Биргеру «печать на лице острым своим копием», как бы пометив его рабским клеймом.
Согласно житию князя, ижорский старейшина Пелгуй увидел на рассвете перед битвой ладью со святыми Борисом и Глебом, приплывшими сроднику своему князю Александру».
На том же берегу, где полки Александра не смогли пройти, нашли «многое множество избиенных от ангела Господня».
Так победа новгородцев обрела черты священного эпоса.