Белая книга 1922 года предлагает английский вариант решения арабо-еврейского конфликта: А) Каковы характерные особенности этого решения? Б) Как отражены внем требования арабов? В) Как отражены внем требования евреев?
Кангюй (кит. трад. 康居, пиньинь: kāngjū,палл.: Канцзюй, др.-кит. khāŋka[1],Кангха,Кангдиз, ) — название древнего народа и владения в Центральной Азии, предстающего как объединение неизвестного этнического и языкового происхождения[2] (около II века до н. э. — IV век н. э.) в районе нижней и среднейСырдарьи[3]. К западу от Кангюя обиталисармато-аланские племена (Айпан), к востоку (в Семиречье) — усуни. На юге Кангюй граничил с Ферганой иСогдом История Кангюй в легенде восходит к временам Авесты, где Кангха упоминается как столица Турана[4]. Во II веке до н. э. кангюйцы приняли участие в разгроме греко-бактрийского царства. В I в. до н. э. на территорию Кангюй начали в массовом порядке переселятьсяхунны[источник не указан 1811 дней].
Кангюй поддерживало активные межгосударственные контакты с Китаем, постоянно укреплялось династийными браками, где традиционными являлась выдача кангюйским юношам невест из среды правящей элиты из Китая.
По сведениям Чжан Цяня обычаи сходны с юэчжийскими. Могут собрать 80-90 тыс. войска. Позже китайские послы обнаружили, что ставка правителя находится в земле Лэени (樂越匿) и называется Бэйтянь (卑闐) — это зимняя ставка, а летняя в 7 днях пути. Всего страна 9104 ли в окружности, 120 000 семей, 600 000 человек, из них 120 000 воинов. По крайней мере частично вассален державе Хунну.
Починаючи з ХV ст. територія майбутньої Херсонщини знаходилася під владою Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII – XVIII ст. входила до складу Кам’янської та Олешківської Січей. На хвилі національного опору початку 18 ст. січове товариство обрало Кошовим отаманом Гордієнка, козака Платнирівського куреня. Кость Гордієнко – випускник Київської духовної академії, як один зі складачів однієї з перших в історії людства демократичної Конституції («Конституції України Гетьмана Пилипа Орлика»). – останній уславлений кошовий отаман. На території Кам’янської Запорозької Січі (біля сучасного села Республіканець Бериславського району Херсонської області) на січовому цвинтарі до нашого часу збереглися могила Костя Гордієнка, і хрест на могилі. Курган з похованням отамана є складовою частиною пам’ятки національного значення «Кам’янська Запорозька Січ». Після російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) на звільнені землі почали переселятися селяни із Київської, Полтавської, Нижегородської та інших губерній, що сприяло розвиткові у посушливих степах землеробства і скотарства. У 1796 році вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На початку XIX ст. правобережну частину її включено до складу Миколаївської губернії, а лівобережну – до Таврійської. У 1803 році створено Херсонську губернію і повіт із центром у Херсоні. Херсону судилося стати центром суднобудування для Чорноморського флоту. Важливі тодішні промисли – витоплювання сала і торгівля вовною.
У 1919 році Херсонську губернію розділили на Херсонську і Одеську, а у наступному її перейменували на Миколаївську область.
30 березня 1944 року була створена Херсонська область.
История Кангюй в легенде восходит к временам Авесты, где Кангха упоминается как столица Турана[4]. Во II веке до н. э. кангюйцы приняли участие в разгроме греко-бактрийского царства. В I в. до н. э. на территорию Кангюй начали в массовом порядке переселятьсяхунны[источник не указан 1811 дней].
Кангюй поддерживало активные межгосударственные контакты с Китаем, постоянно укреплялось династийными браками, где традиционными являлась выдача кангюйским юношам невест из среды правящей элиты из Китая.
По сведениям Чжан Цяня обычаи сходны с юэчжийскими. Могут собрать 80-90 тыс. войска. Позже китайские послы обнаружили, что ставка правителя находится в земле Лэени (樂越匿) и называется Бэйтянь (卑闐) — это зимняя ставка, а летняя в 7 днях пути. Всего страна 9104 ли в окружности, 120 000 семей, 600 000 человек, из них 120 000 воинов. По крайней мере частично вассален державе Хунну.
Починаючи з ХV ст. територія майбутньої Херсонщини знаходилася під владою Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII – XVIII ст. входила до складу Кам’янської та Олешківської Січей. На хвилі національного опору початку 18 ст. січове товариство обрало Кошовим отаманом Гордієнка, козака Платнирівського куреня. Кость Гордієнко – випускник Київської духовної академії, як один зі складачів однієї з перших в історії людства демократичної Конституції («Конституції України Гетьмана Пилипа Орлика»). – останній уславлений кошовий отаман. На території Кам’янської Запорозької Січі (біля сучасного села Республіканець Бериславського району Херсонської області) на січовому цвинтарі до нашого часу збереглися могила Костя Гордієнка, і хрест на могилі. Курган з похованням отамана є складовою частиною пам’ятки національного значення «Кам’янська Запорозька Січ». Після російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) на звільнені землі почали переселятися селяни із Київської, Полтавської, Нижегородської та інших губерній, що сприяло розвиткові у посушливих степах землеробства і скотарства. У 1796 році вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На початку XIX ст. правобережну частину її включено до складу Миколаївської губернії, а лівобережну – до Таврійської. У 1803 році створено Херсонську губернію і повіт із центром у Херсоні. Херсону судилося стати центром суднобудування для Чорноморського флоту. Важливі тодішні промисли – витоплювання сала і торгівля вовною.
У 1919 році Херсонську губернію розділили на Херсонську і Одеську, а у наступному її перейменували на Миколаївську область.
30 березня 1944 року була створена Херсонська область.
Объяснение: