«Беручи до уваги, з одного боку, існуючий тривожний стан суспільства, збуреного політичними подіями, а з іншого боку, беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало ще остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне ...надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; видання ж книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити...» А) З якого урядового документа подано фрагмент?
б) Якими були наслідки ухвалення цього рішення?

1. Чому розвиток капіталістичних відносин на початку ХХ ст. породив

революційну ситуацію в Україні?

Знищення російським царизмом наприкінці ХVІІІ ст. української державності на Лівобережжі і Слобожанщині супроводжувалось русифікацією корінного населення. Цю колонізаторську політику стосовно українського народу російська влада здійснювала переважно ідеологічно-адміністративним шляхом.

Царські адміністратори виганяли українську мову з імперських установ і навчальних закладів усіх ланок освіти. Переважна більшість українського панства одержала звання російських дворян (такими імперські власті визнали майже 25 тис. шляхетських родин колишньої Гетьманщини).

Усі верстви населення Росії зазнавали утисків, але особливо важкого економічного і політичного гніту зазнавав робітничий клас, у тому числі і в Україні. Робітники змушені були працювати по 12–13 годин на добу, одержуючи мізерну платню, нескінченні штрафи, жахливі житлові умови, каліцтво, захворювання. Світова економічна криза 1900–1903 рр. охопила і царську Росію , що привело до закриття чи розорення ряду заводів та фабрик, а отже зросло безробіття. Користуючись зростанням армії безробітних, капіталісти посилили експлуатацію, продовжили тривалість робочого дня, знизили зарплату. А це, в свою чергу, штовхнуло робітників до вияву непокори. У травні 1900 р. відбувся масовий політичний виступ харківських пролетарів. У 1901–1902 рр. політичні страйки і демонстрації пройшли вже у Києві, Катеринославі, Одесі. Закавказький страйк 1903 р. перекинувся на всі промислові центри України.

Наростав і селянський рух, особливо навесні 1902 р. у Полтавській та Харківській губерніях, де було розгромлено 105 поміщицьких економій. Уряд відповів жорстокими розправами. Що призвело до роволюційних ситуацій в Україні.

Объяснение:

Недовольных католической церковью и папой римским хватало всегда. В Средние века, например, было немало еретиков, отвергавших те или иные догматы католического вероучения. В XIV–XV вв. Джон Уиклиф и Ян Гус осуждали неправедных священников, критиковали папу римского за то, что он использует свой пост в корыстных целях. Оба деятеля призывали людей следовать не установлениям церкви, а словам из Библии. Для Гуса всё закончилось трагично — он был объявлен еретиком, отлучён от церкви и сожжён на костре. Нечто похожее повторилось в Германии в XVI в. Мартин Лютер за свои высказывания против папы римского был отлучён от церкви, но вместо послушания и покорности проявил строптивость и решил бороться до конца. Более того, многие поддержали его, и среди сторонников Лютера нашлись правители немецких земель.