Арабская легенда гласила, что в 570 году все идолы меккан- ской Каабы разом упали на землю. Это произошло в тот миг, когда в семье небогатого караванного торговца родился мальчик Мухаммед. Ещё в детстве он остался сиротой - его отец и мать умерли. Не успев выучиться читать и писать, Мухаммед вынужден был начать работать - он пас овец и коз, потом служил охранником в караванах богатых родственников. В дорогах, у ночных костров, он много слушал рассказы о едином Боге (Аллахе), ангелах и пророках, много размышлял, вглядываясь в звёздное небо. В 25 лет Мухаммед женился на богатой вдове купца и стал хозяином большого дома с рабами и верблюдами. В 610 году в священный лунный месяц рамадан Мухаммед по обыкновению поднялся на гору рядом с Меккой для уединённых размышлений. И тут он увидел сияющее существо со свитком в руках. - Читай! - сказало существо, развернув свиток. - Я не умею читать! - признался Мухаммед. - Читай! — повторило существо. - Читай! Во имя Господа твоего, который научил человека тому, чего он не знал. Мухаммед начал повторять слова. Через некоторое время его собеседник оказался на небе, касаясь ногами линии земного горизонта, и произнёс: «О, Мухаммед! Ты пророк Аллаха, а я архангел Джабрайл (Гавриил)!» С тех пор, по словам самого Мухаммеда, во сне и наяву он стал слышать слова Бо- га-Аллаха. Иногда это сопровождалось «звоном в ушах», иногда «сиянием утренней зари», иногда «багровением лица», иногда обливанием потом, но всякий раз в памяти и в сердце Мухаммеда запечатлевались слова Аллаха, обра- щённые к людям. Наконец архангел Джабрайл явился вновь, когда Мухаммед спал рядом с Каабой. Он усадил пророка на белую лошадь-молнию с лицом человека и лучистыми крыльями. Они понеслись по воздуху в Иерусалим и опустились на Храмовой горе, где некогда стоял древнееврейский Храм единого Бога, где проповедовал Иса (Иисус Христос).
У греків, болгар, сербів, православних сирійців та ліванців, албанців, румунів, росіян стиль ікон був упродовж віків зорієнтований на візантійське сакральне мистецтво з дуже незначним виявом місцевих особливостей. Навпаки, православні грузини, білоруси й українці за стилем помітніше віддалилися від візантійських засобів іконного малярства. В грузинів розквітала шляхетна витончена декоративність східних мотивів; у білорусів та українців ікони були максимально наближені до багатого народного малярства – портрета і народної побутової картини. Ще в добу Київської Русі руські маляри відмовилися дотримуватися єдиного стилю й прилучилися до пошуку стилістичних новацій, що було характерно також для більшості європейських країн.
Відомі кілька стилів зображення святих в українському ікономалярстві. Перший стиль – це візантинізм, що утвердився у Візантії після поразки іконоборства, й саме він був прийнятий малярами Русі після хрещення ("комнінівський" стиль ікон). Він домінував від кінця 10 до середини 13 ст. Визначним його представником був Алімпій Печерський.
- Читай! - сказало существо, развернув свиток.
- Я не умею читать! - признался Мухаммед.
- Читай! — повторило существо. - Читай! Во имя Господа твоего, который научил человека тому, чего он не знал.
Мухаммед начал повторять слова. Через некоторое время его собеседник оказался на небе, касаясь ногами линии земного горизонта, и произнёс: «О, Мухаммед! Ты пророк Аллаха, а я архангел Джабрайл (Гавриил)!» С тех пор, по словам самого Мухаммеда, во сне и наяву он стал слышать слова Бо- га-Аллаха. Иногда это сопровождалось «звоном в ушах», иногда «сиянием утренней зари», иногда «багровением лица», иногда обливанием потом, но всякий раз в памяти и в сердце Мухаммеда запечатлевались слова Аллаха, обра- щённые к людям. Наконец архангел Джабрайл явился вновь, когда Мухаммед спал рядом с Каабой. Он усадил пророка на белую лошадь-молнию с лицом человека и лучистыми крыльями. Они понеслись по воздуху в Иерусалим и опустились на Храмовой горе, где некогда стоял древнееврейский Храм единого Бога, где проповедовал Иса (Иисус Христос).
тилі ікон Редагувати
У греків, болгар, сербів, православних сирійців та ліванців, албанців, румунів, росіян стиль ікон був упродовж віків зорієнтований на візантійське сакральне мистецтво з дуже незначним виявом місцевих особливостей. Навпаки, православні грузини, білоруси й українці за стилем помітніше віддалилися від візантійських засобів іконного малярства. В грузинів розквітала шляхетна витончена декоративність східних мотивів; у білорусів та українців ікони були максимально наближені до багатого народного малярства – портрета і народної побутової картини. Ще в добу Київської Русі руські маляри відмовилися дотримуватися єдиного стилю й прилучилися до пошуку стилістичних новацій, що було характерно також для більшості європейських країн.
Відомі кілька стилів зображення святих в українському ікономалярстві. Перший стиль – це візантинізм, що утвердився у Візантії після поразки іконоборства, й саме він був прийнятий малярами Русі після хрещення ("комнінівський" стиль ікон). Він домінував від кінця 10 до середини 13 ст. Визначним його представником був Алімпій Печерський.