Хозяйство саков. Саки северного Кыргызстана занимались главным образом кочевым скотоводством. Жили саки в юртах и землянках. Разводили много овец, двугорбых верблюдов, коров, при к горным условиям лошадей.
Особое внимание уделялось лошадям, так как они занимали важное место в кочевой жизни саков. Не быть на коне, ходить пешим для сака считалось большим позором. Даже детей сажали на коня раньше, чем они начинали ходить.
Саки Ферганы занимались земледелием. В благоприятных для земледелия зонах получила развитие система ирригации. Возделывались пшеница, овес, просо. Для обработки земли использовалась соха с железным наконечником. Зерновые убирали железным серпом, а затем молотили железными цепями. Для хранения зерна выкапывались специальные ямы.
Основним заняттям ранніх слов'ян було землеробство. Найдавнішим вирощування зернових культур у лісовій зоні було підсічне землеробство. На окремих ділянках лісу селяни спалювали повалені вітром сухі дерева і таким чином проводили підготовку землі під посіви. Нерідко перед вирубуванням лісу дерева підсікали, щоб вони швидше висихали у вертикальному положенні. Тоді дерева валили і спалювали. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після трьох років використання виснажену землю залишали и освоювали нову ділянку.
Хозяйство саков. Саки северного Кыргызстана занимались главным образом кочевым скотоводством. Жили саки в юртах и землянках. Разводили много овец, двугорбых верблюдов, коров, при к горным условиям лошадей.
Особое внимание уделялось лошадям, так как они занимали важное место в кочевой жизни саков. Не быть на коне, ходить пешим для сака считалось большим позором. Даже детей сажали на коня раньше, чем они начинали ходить.
Саки Ферганы занимались земледелием. В благоприятных для земледелия зонах получила развитие система ирригации. Возделывались пшеница, овес, просо. Для обработки земли использовалась соха с железным наконечником. Зерновые убирали железным серпом, а затем молотили железными цепями. Для хранения зерна выкапывались специальные ямы.
Основним заняттям ранніх слов'ян було землеробство. Найдавнішим вирощування зернових культур у лісовій зоні було підсічне землеробство. На окремих ділянках лісу селяни спалювали повалені вітром сухі дерева і таким чином проводили підготовку землі під посіви. Нерідко перед вирубуванням лісу дерева підсікали, щоб вони швидше висихали у вертикальному положенні. Тоді дерева валили і спалювали. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після трьох років використання виснажену землю залишали и освоювали нову ділянку.
Объяснение: