ответ: Володимир Великий. Запровадження християнства на Русі
Після смерті Святослава (972 р.) між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром спалахнула боротьба за великокняжий престол. У цій боротьбі, спираючись на підтримку варязьких загонів, переміг Володимир. Ставши Великим князем київським, він багато зробив, аби зміцнити державу, встановити лад і порядок. За його князювання та ще потім за князювання його сина Ярослава Київська Русь досягла вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розвитку. Князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого історики відносять до другого періоду в історії Київської Русі (978–1054 pp.). Його характерними рисами було досягнення Київською державою вершини своєї політичної могутності, економічного і політичного розвитку.
За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 р.), в'ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 р., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988 р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать (князьків) і замінивши її великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Було запроваджено усний збірник правових норм – "Закон земляний".
Володимир, як і інші київські князі, піклувався про розбудову свого стольного граду. Його князювання розпочалося з будівництва нової міської системи укріплень "міста Володимира" площею 10 га. Центральну частину Києва, або Гору, оточили високі земляні вали з баштами. Володимир також піклувався про охорону державних рубежів, даючи відсіч агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-булгарам. Головне місце в міжнародних відносинах Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператору Василію II приборкати бунтівних феодалів. На знак вдячності за це і розраховуючи на до в майбутньому, Василій II видав за князя сестру, принцесу Анну. В останні роки X ст. Володимир зосередив свої зусилля на боротьбі з кочівниками-печенігами,.що загрожували Русі з півдня. Він розпочав будівництво в Подніпров'ї системи захисних валів і фортець, відомих як "Змієві вали", не раз виходив з військом супроти печенігів і перемагав їх. Літопис умовчує про останні 15 років життя князя. Але з іноземних джерел відомо, що 1011 р. померла Анна і князь одружився з германською принцесою. Наприкінці життя проти Володимира повстали сини. Під час підготовки до походу на Новгород проти Ярослава 15 липня 1015 р. Володимир раптово помер. Князя поховано у зведеній за його велінням Десятинній церкві.
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційною релігією в Київській державі.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира – Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів – проголошення Перуна верховним богом Київській Русі – не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвитку писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії – християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій – ісламу, іудаїзму.
Незадовго до прийняття нової віри відбулась низка важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор по до в київського князя Володимира. Той погодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі Святого Василія й обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
Історичне значення прийняття християнства для розвитку Київської Русі
ответ: Володимир Великий. Запровадження християнства на Русі
Після смерті Святослава (972 р.) між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром спалахнула боротьба за великокняжий престол. У цій боротьбі, спираючись на підтримку варязьких загонів, переміг Володимир. Ставши Великим князем київським, він багато зробив, аби зміцнити державу, встановити лад і порядок. За його князювання та ще потім за князювання його сина Ярослава Київська Русь досягла вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розвитку. Князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого історики відносять до другого періоду в історії Київської Русі (978–1054 pp.). Його характерними рисами було досягнення Київською державою вершини своєї політичної могутності, економічного і політичного розвитку.
За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 р.), в'ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 р., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988 р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать (князьків) і замінивши її великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Було запроваджено усний збірник правових норм – "Закон земляний".
Володимир, як і інші київські князі, піклувався про розбудову свого стольного граду. Його князювання розпочалося з будівництва нової міської системи укріплень "міста Володимира" площею 10 га. Центральну частину Києва, або Гору, оточили високі земляні вали з баштами. Володимир також піклувався про охорону державних рубежів, даючи відсіч агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-булгарам. Головне місце в міжнародних відносинах Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператору Василію II приборкати бунтівних феодалів. На знак вдячності за це і розраховуючи на до в майбутньому, Василій II видав за князя сестру, принцесу Анну. В останні роки X ст. Володимир зосередив свої зусилля на боротьбі з кочівниками-печенігами,.що загрожували Русі з півдня. Він розпочав будівництво в Подніпров'ї системи захисних валів і фортець, відомих як "Змієві вали", не раз виходив з військом супроти печенігів і перемагав їх. Літопис умовчує про останні 15 років життя князя. Але з іноземних джерел відомо, що 1011 р. померла Анна і князь одружився з германською принцесою. Наприкінці життя проти Володимира повстали сини. Під час підготовки до походу на Новгород проти Ярослава 15 липня 1015 р. Володимир раптово помер. Князя поховано у зведеній за його велінням Десятинній церкві.
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційною релігією в Київській державі.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира – Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів – проголошення Перуна верховним богом Київській Русі – не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвитку писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії – християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій – ісламу, іудаїзму.
Незадовго до прийняття нової віри відбулась низка важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор по до в київського князя Володимира. Той погодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі Святого Василія й обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
Історичне значення прийняття християнства для розвитку Київської Русі
Объяснение: