Було те, що римські митці... Ве іан-
Октавіан-
Нерон-
А. «Зросту він був приблизно середнього, волосся рудувате, обличчя швид-
ше гарне, ніж приємне, очі сірі й трохи короткозорі, шия товста. Проте здоров'ю
його позаздрив би будь-хто: за чотирнадцять років він хворів тільки три рази.
Волосся він завжди завивав кучерями й укладав рядами, а під час грецької їзди
навіть відпускав їх на потилиці...».
Б. «Зросту він був доброго, будови міцної й кремезної, з суворим виразом
обличчя... Зовнішнього блиску він анітрохи не прагнув, і навіть у день тріумфу
не втримався, щоб не сказати: “Так мені, старому: як дурень, захотів тріумфу,
немов предки мої його заслужили або сам я міг про нього мріяти!”. Назавжди
зберіг невибагливі смаки простої людини і терпіти не міг чоловіків, які приді-
Ляли своїй зовнішності надмірну увагу».
В. «3 виду він був гарний і в будь-якому віці зберігав привабливість. Обличчя
його було спокійним і ясним, говорив він або мовчав. Очі в нього були світлі й блис-
кучі, він прагнув, щоб у них бачили якусь божественну силу. Волосся мав рудувате
й трохи кучеряве, вуха — невеликі, ніс — з горбинкою і загострений... Своє кволе
здоров'я він підтримував турботливим доглядом».
Объяснение:
Без перебільшення можна сказати, що особливо плідними з цього огляду були роки української революції та боротьби за збереження української державності.
Багато з того, що було зроблено Центральною Радою, Українською Державою гетьмана П. Скоропадського, Директорією УНР у сфері культури, було зроблено вперше в новітній історії України. Предметом особливої уваги були заходи, спрямовані на відродження національної самосвідомості, на створення власної держави.
Відразу після лютневої революції 1917 р. набувають повсюдного поширення національні культурно-освітні організації - "Просвіти", які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки й курси, видавали українські книги та журнали. В їхній роботі активну участь брали відомі діячі української культури, науки й освіти.
Восени 1917 р. в Україні діяли 952 відділення "Просвіти". На цей час було відкрито 57 середніх шкіл з українською мовою навчання, які існували на приватні або громадські кошти, а через рік їх число зросло до понад 150. Велика увага приділялася виданню українських підручників. Товариство шкільної освіти у Києві в 1918 р. випустило в світ 2 млн. навчальних видань.
Справа українізації, яка постійно наштовхувалася на спротив росіян та зросійщених українців, посунулася вперед тоді, коли Центральною Радою було створено міністерство освіти, а його керівником став В. Прокопович. Тоді було складено широкий план українізації шкіл, а в Києві, Харкові, Одесі відкриті народні університети. Поряд із цим розпочали роботу низка професійних шкіл, Педагогічна академія та Академія мистецтв у Києві. Розвивалася українська видавнича справа.
В 1917 р. було видано 677 назв книжок рідною мовою та виходило 63 періодичних видання. Було засновано також український театр, вживалися заходи для заснування українських музеїв. Плідну роботу на ниві науки і освіти проводив відомий вчений і громадський діяч М. Туган-Барановський. Восени 1917 р. з його ініціативи було створено Українське товариство економістів, на базі якого згодом виник один із перших навчальних закладів з підготовки кадрів для зовнішньополітичного відомства України - Консульські курси.
Багато корисного у сфері культури було зроблено за часів гетьманської влади П. Скоропадського. Саме тоді народний університет у Києві було перетворено на Державний український університет, а Педагогічну академію - на Українську науково-педагогічну академію, яка мала готувати кадри вчителів українознавства для середніх шкіл. Ще один Державний український університет було відкрито в Кам'янці-Подільському. У Полтаві почав працювати на кошти земства Український історико-філологічний факультет.
У листопаді 1918 р. на базі київської Академії мистецтв постала Українська Академія мистецтв, серед професорів якої були визначні українські митці - Г. Нарбут, Ф. Кричевський, М. Бойчук, Ф. Бурачок, О. Мурашко. Гетьманським урядом був затверджений проект закону про Українську Академію наук. її першим президентом став В. Вернадський, а секретарем - А. Кримський.
У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут удосконалення лікарів. Тоді ж були започатковані Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Національна бібліотека. Були також засновані Державний драматичний театр, Державний народний театр, Молодий театр на чолі з Л. Курбасом. Г. Юра з групою акторів, що відокремилися від Молодого театру, створив театр ім. І. Франка.
Під керівництвом О. Кошиця в Києві постала Українська Державна капела. Жили й творили майстри старшого покоління - письменники Панас Мирний, В. Стефаник, О. Кобилянська, В. Винниченко, С. Васильченко, багато видатних живописців, скульпторів, композиторів. У нову добу входили молодші - П. Тичина, М. Рильський, Д. Загул, В. Кобилянський, котрі почали свою творчість іще до революції.
В українській культурі 1917-1920 рр. було, звісно, чимало проблем і труднощів, а то й гірких сторінок. Особливо це стосується тих пір, коли гору в Україні брали іноземні, антиукраїнські сили. Мабуть, найбільшої шкоди розвиткові національного відродження завдали російські білогвардійці та більшовики. В. Чумак, відомий український поет, у 1919 р. був розстріляний денікінцями.
Поет Г. Чупринка в 1921 р. був убитий більшовиками. Чимало відомих діячів науки, літератури, мистецтва, освіти, церкви, які не сприйняли радянсько-більшовицького режиму, опинилися за межами України, на еміграції.
Нова влада, керуючись горезвісним принципом класовості та партійності, оголошувала шкідливим і антинародним усе, що не відповідало цим вимогам.
Школа, в тому числі вища, перетворилася на знаряддя партійної політики. Зносилися пам'ятки минулого. Натомість повсюдно встановлювалися монументи Маркса, Енгельса, Леніна. Робився максимум того, аби знищити все національне самобутнє, щоб до краю деформувати українську ментальність. Наслідки такої політики даються взнаки й сьогодні. Саме тому слід уважно вивчати і враховувати уроки тих складних і драматичних часів.
ответ:1.Арабшах,Абу Дулаф,Абулгази,Баласагуни,Гардизи,Бартольд Василий Владимирович
2.Марко Поло описывал Чингизхана, как европейца высокорослого, с бородой и зелеными глазами.
3.Воссоздание Великого шелкового пути объединить народы вокруг идеи мирного экономического и культурного сотрудничества и указать переход от кризиса к более разумному и совершенному будущему, которое является залогом дальнейшего цивилизационного развития человечества».
4.Для обычных людей самыми распространенными причинами путешествия было посещение святых мест или военные действия. Некоторые вполне удовлетворяли свой духовный голод, наведываясь в соседнюю церковь, но кто-то отваживался отправиться дальше. Те, кто мог себе позволить, ехали за границу: в Компостелу, Рим или даже Иерусалим. Паломничество было популярным занятием, и существует мнение, что многие паломники были эдакими скрытыми туристами, желающими увидеть мир под благовидным предлогом.
Путешественники привозили в родные края рассказы о тех местах, где они успели побывать. Так как в те времена развлечений у населения было не много, новые истории становились настоящим событием, а сами рассказчики пользовались народной любовью и популярностью.
Объяснение: