Ще наприкінці 1921 р. його спіткала тяжка хвороба, а наприкінці травня 1922 р. трапився перший напад, унаслідок якого стався параліч правої руки і правої ноги, а також розлад мови. В. Леніна було відправлено лікуватися в селище Горки за декілька кілометрів від Москви. Тим часом його найближче оточення розпочало запеклу боротьбу за владу. Головними претендентами були Л. Троцький та Й. Сталін, якого активно підтримували Г. Зинов’єв та Л. Каменєв. Саме завдяки їм Й. Сталіна було призначено посередником у спілкуванні В. Леніна з центральним комітетом партії. У квітні 1923 р. В. Ленін продиктував (сам він писати не міг, і до того ж це було йому заборонено лікарями) своєму секретареві нотатки - так званий «Лист XII з’їзду» - фактично політичний заповіт. 21 січня 1924 р. В. Ленін помер. Його смерть стала сигналом для загострення боротьби всередині комуністичної верхівки. Зручним для Й. Сталіна та його прихильників приводом до атаки на Л. Троцького - наркома з військових і морських справ, голови Реввійськради СРСР - стали його книга «Про Леніна» та стаття «Уроки Жовтня», в яких серед героїв Жовтня 1917 р. і друзів В. Леніна для Й. Сталіна місця не знайшлося. Проте, як засвідчили подальші події, Л. Троцький переоцінив власні сили і, навпаки, - недооцінив Й. Сталіна. Партійна преса розпочала кампанію з дискредитації Л. Троцького; звільняли з посад відданих йому людей. На пленумі центрального комітету партії у січні 1925 р. Л. Троцького спочатку примусили «покаятися», а потім все ж зняли з посади.Після цього розпочалася боротьба за владу між спільниками у справі повалення Л. Троцького. Одні виступали за те, щоб продовжити Неп, а інші пропонували здійснити прискорену індустріалізацію за рахунок села. Була навіть невдала спроба усунути Й. Сталіна з посади генерального секретаря центрального комітету партії, яку перейменували у Всесоюзну Комуністичну партію (більшовиків) (ВКП(б)).У 1927 p. з партії були виключені понад 70 опозиціонерів, у тому числі Л. Троцький, Г. Зинов’ев, Л. Каменєв, Г. П’ятаков та інші. Більшість з них швидко «покаялися», але Л. Троцький продовжував боротьбу. На початку 1928 р. його було під конвоєм вислано до Казахстану, а наступного року за межі СРСР. Поразка Л. Троцького в боротьбі за владу одними сприймалась як продовження курсу В. Леніна, а іншими - як заперечення зробленого В. Леніним. Лібералізація була можлива лише за умов одночасного проведення політичних реформ, просування країни шляхом парламентської демократії. Але тоді постало б питання про правомірність диктатури пролетаріату
Монгольское войско отличалось строгой дисциплиной. За многие проступки воинам грозили телесные наказания или смертная казнь. В частности, если с поля боя бежал один воин – казнили весь его десяток. Смерть полагалась и за сон на посту, грабеж, если он был запрещен, воровство у товарищей по оружию, прочие серьезные проступки.
В монгольском войске была железная дисциплина. В монгольском войске была железная дисциплина. Кара грозила и за плохую подготовку воина к походу. За отсутствие запасной тетивы или даже иголки, карали телесными наказаниями или серьезным штрафом.
Ще наприкінці 1921 р. його спіткала тяжка хвороба, а наприкінці травня 1922 р. трапився перший напад, унаслідок якого стався параліч правої руки і правої ноги, а також розлад мови. В. Леніна було відправлено лікуватися в селище Горки за декілька кілометрів від Москви. Тим часом його найближче оточення розпочало запеклу боротьбу за владу. Головними претендентами були Л. Троцький та Й. Сталін, якого активно підтримували Г. Зинов’єв та Л. Каменєв. Саме завдяки їм Й. Сталіна було призначено посередником у спілкуванні В. Леніна з центральним комітетом партії. У квітні 1923 р. В. Ленін продиктував (сам він писати не міг, і до того ж це було йому заборонено лікарями) своєму секретареві нотатки - так званий «Лист XII з’їзду» - фактично політичний заповіт. 21 січня 1924 р. В. Ленін помер. Його смерть стала сигналом для загострення боротьби всередині комуністичної верхівки. Зручним для Й. Сталіна та його прихильників приводом до атаки на Л. Троцького - наркома з військових і морських справ, голови Реввійськради СРСР - стали його книга «Про Леніна» та стаття «Уроки Жовтня», в яких серед героїв Жовтня 1917 р. і друзів В. Леніна для Й. Сталіна місця не знайшлося. Проте, як засвідчили подальші події, Л. Троцький переоцінив власні сили і, навпаки, - недооцінив Й. Сталіна. Партійна преса розпочала кампанію з дискредитації Л. Троцького; звільняли з посад відданих йому людей. На пленумі центрального комітету партії у січні 1925 р. Л. Троцького спочатку примусили «покаятися», а потім все ж зняли з посади.Після цього розпочалася боротьба за владу між спільниками у справі повалення Л. Троцького. Одні виступали за те, щоб продовжити Неп, а інші пропонували здійснити прискорену індустріалізацію за рахунок села. Була навіть невдала спроба усунути Й. Сталіна з посади генерального секретаря центрального комітету партії, яку перейменували у Всесоюзну Комуністичну партію (більшовиків) (ВКП(б)).У 1927 p. з партії були виключені понад 70 опозиціонерів, у тому числі Л. Троцький, Г. Зинов’ев, Л. Каменєв, Г. П’ятаков та інші. Більшість з них швидко «покаялися», але Л. Троцький продовжував боротьбу. На початку 1928 р. його було під конвоєм вислано до Казахстану, а наступного року за межі СРСР. Поразка Л. Троцького в боротьбі за владу одними сприймалась як продовження курсу В. Леніна, а іншими - як заперечення зробленого В. Леніним. Лібералізація була можлива лише за умов одночасного проведення політичних реформ, просування країни шляхом парламентської демократії. Але тоді постало б питання про правомірність диктатури пролетаріату
Объяснение:
Верно!
Объяснение:
Монгольское войско отличалось строгой дисциплиной. За многие проступки воинам грозили телесные наказания или смертная казнь. В частности, если с поля боя бежал один воин – казнили весь его десяток. Смерть полагалась и за сон на посту, грабеж, если он был запрещен, воровство у товарищей по оружию, прочие серьезные проступки.
В монгольском войске была железная дисциплина.
В монгольском войске была железная дисциплина.
Кара грозила и за плохую подготовку воина к походу. За отсутствие запасной тетивы или даже иголки, карали телесными наказаниями или серьезным штрафом.