Одним з найголовніших питань зовнішньої політики царювання Олексія Михайловича стало приєднання України. Велика частина лівобережної України під керівництвом Богдана Хмельницького неодноразово просила про приєднання. Про важливість цього напрямку свідчить те, що третій і останній за час правління Олексія Михайловича Земський собор займався цим питанням. Восени 1653 р собор прийняв рішення про прийняття України до складу держави. Однак приєднання частини України призвело до війни з Річчю Посполитою. Успішна військова компанія привела до погіршення відносин зі Шведським державою, яка не схвалювала цілей зовнішньої політики Олексія Михайловича і прагнуло не допустити посилення Росії і закрити їй вихід до Балтійського моря. Ускладнення відносин зі шведами привели в 1656 р до ще однієї війні. Російські війська успішно почали військову організацію, взявши Юріїв (Дерпт) і осадивши Ригу. Але вже в 1958 році Росії довелося укласти трирічне перемир'я зі Швецією через ускладнилися становища в Україні. Результатом цього стала нова війна з Польщею, котра закінчилася лише в 1667 році Андрусовським перемир'ям, відповідно до якого Росії відходили лівобережна Україна, Смоленські і Чернігівські землі. Посилення Османської імперії, війська якої ухвалили низку збройних походів проти Австрії і Речі Посполитої, сприяло зближенню цих держав з Росією.
Васи́лий Иванович Шу́йский — последний из Рюриковичей на русском престоле, русский царь c 1606 по 1610 годы (Васи́лий IV Иоа́ннович). Представитель княжеского рода Шуйских (суздальская ветвь Рюриковичей). После низложения жил в плену у поляков. Шуйский пытался укрепить войско после унизительных поражений, нанесённых царской армии сторонниками Лжедмитрия. При нём в России появился новый воинский устав — результат переработки немецких образцов. В то же время усилились центробежные тенденции, наиболее заметным проявлением которых было восстание Болотникова, подавленное только в октябре 1607 года. В августе 1607 года на смену Болотникову пришёл новый претендент на престол — Лжедмитрий II. Царские войска были разбиты под Болховом (1 мая 1608). Царь со своим правительством был заперт в Москве; под её стенами возникла альтернативная столица со своей правительственной иерархией — Тушинский лагерь. Царь Василий Шуйский не был популярен в народе. По этому поводу интересна цитата историка В. О. Ключевского: Царём Василием мало кто был доволен. Главными причинами недовольства были некорректный путь В. Шуйского к престолу и его зависимость от кружка бояр, его избравших и игравших им как ребёнком, по выражению современника.
ответ:Зовнішня політика царя Олексія Михайловича
Одним з найголовніших питань зовнішньої політики царювання Олексія Михайловича стало приєднання України. Велика частина лівобережної України під керівництвом Богдана Хмельницького неодноразово просила про приєднання. Про важливість цього напрямку свідчить те, що третій і останній за час правління Олексія Михайловича Земський собор займався цим питанням. Восени 1653 р собор прийняв рішення про прийняття України до складу держави. Однак приєднання частини України призвело до війни з Річчю Посполитою. Успішна військова компанія привела до погіршення відносин зі Шведським державою, яка не схвалювала цілей зовнішньої політики Олексія Михайловича і прагнуло не допустити посилення Росії і закрити їй вихід до Балтійського моря. Ускладнення відносин зі шведами привели в 1656 р до ще однієї війні. Російські війська успішно почали військову організацію, взявши Юріїв (Дерпт) і осадивши Ригу. Але вже в 1958 році Росії довелося укласти трирічне перемир'я зі Швецією через ускладнилися становища в Україні. Результатом цього стала нова війна з Польщею, котра закінчилася лише в 1667 році Андрусовським перемир'ям, відповідно до якого Росії відходили лівобережна Україна, Смоленські і Чернігівські землі. Посилення Османської імперії, війська якої ухвалили низку збройних походів проти Австрії і Речі Посполитої, сприяло зближенню цих держав з Росією.
Объяснение:вот