У середині V ст. до н. е. Афіни перетворилися на найбагатшу державу Греції. Час розквіту й могутності Афін називають «золотим віком». Одним з найвидатніших державних діячів Афін був Перикл.
Незважаючи на своє знатне походження, Перикл виражав інтереси демосу. Народ цілком довірив йому управління державою. Тому протягом п’ятнадцяти років (444-429 рр. до н. е.) Перикла щороку обирали стратегом.
За часів Перикла в Афінах остаточно склався демократичний устрій. У державі вся влада належала демосу — народові. Повноправними громадянами вважалися чоловіки, в яких мати й батько були афінянами.
За часів Перикла в Афінах активно велися будівельні роботи. Усім будівництвом керував видатний грецький скульптор і архітектор Фідій. Афінський акрополь перебудували та перетворили на художній і релігійний центр.
У 429 р. до н. е. Перикл захворів на чуму. Коли він помирав, друзі згадували, сидячи біля ліжка хворого, який це був чудовий державний діяч. Перикл підняв голову й сказав: «Ви вихваляєте мене, а про найкраще з того, що я зробив, не говорите. Адже за всі роки мого правління за моїм наказом не було страчено жодного афінського громадянина».
У порівнянні з передовими країнами світу, індустріальна модернізація яких на рубежі ХІХ-ХХ ст. перебувала у стадії розпалу, Україна ще перебувала на початковому етапі. На становищі українського господарства в цей час негативно позначилась світова економічна криза. Порівняно з іншими країнами в Україні вона була глибшою і тривалішою. Великі промисловці й банкіри, прагнучи подолати кризу, почали утворювати об’єднання підприємств (монополії). Вони розділяли ринки збуту продукції, регулювали ціни, об’єднували дрібні фірми і закривали непродуктивні заводи та фабрики. Найпоширенішою формою монополій у початковий період їхнього існування стали синдикати.
Поява монополій неоднозначно впливала на виробництво і соціальну ситуацію в суспільстві. З одного боку, монополії пом’якшували руйнівну дію промислових криз. З другого - монополісти могли штучно підтримувати «голод» на ті чи інші товари і домагатися високих цін на свою продукцію, що негативно позначалося на життєвому рівні населення.
У середині V ст. до н. е. Афіни перетворилися на найбагатшу державу Греції. Час розквіту й могутності Афін називають «золотим віком». Одним з найвидатніших державних діячів Афін був Перикл.
Незважаючи на своє знатне походження, Перикл виражав інтереси демосу. Народ цілком довірив йому управління державою. Тому протягом п’ятнадцяти років (444-429 рр. до н. е.) Перикла щороку обирали стратегом.
За часів Перикла в Афінах остаточно склався демократичний устрій. У державі вся влада належала демосу — народові. Повноправними громадянами вважалися чоловіки, в яких мати й батько були афінянами.
За часів Перикла в Афінах активно велися будівельні роботи. Усім будівництвом керував видатний грецький скульптор і архітектор Фідій. Афінський акрополь перебудували та перетворили на художній і релігійний центр.
У 429 р. до н. е. Перикл захворів на чуму. Коли він помирав, друзі згадували, сидячи біля ліжка хворого, який це був чудовий державний діяч. Перикл підняв голову й сказав: «Ви вихваляєте мене, а про найкраще з того, що я зробив, не говорите. Адже за всі роки мого правління за моїм наказом не було страчено жодного афінського громадянина».
Объяснение:
У порівнянні з передовими країнами світу, індустріальна модернізація яких на рубежі ХІХ-ХХ ст. перебувала у стадії розпалу, Україна ще перебувала на початковому етапі. На становищі українського господарства в цей час негативно позначилась світова економічна криза. Порівняно з іншими країнами в Україні вона була глибшою і тривалішою. Великі промисловці й банкіри, прагнучи подолати кризу, почали утворювати об’єднання підприємств (монополії). Вони розділяли ринки збуту продукції, регулювали ціни, об’єднували дрібні фірми і закривали непродуктивні заводи та фабрики. Найпоширенішою формою монополій у початковий період їхнього існування стали синдикати.
Поява монополій неоднозначно впливала на виробництво і соціальну ситуацію в суспільстві. З одного боку, монополії пом’якшували руйнівну дію промислових криз. З другого - монополісти могли штучно підтримувати «голод» на ті чи інші товари і домагатися високих цін на свою продукцію, що негативно позначалося на життєвому рівні населення.