Чи могла радянська Україна не увійти до складу СРСР і зберегти свій статус незалежної радянської республіки? Обґрунтуйте свою точку зору.
2) Чим сталінський проект автономізації відрізнявся від проекту представників радянських республік та В. Леніна ?
Для відповіді на це запитання необхідно розглянути політичний та історичний контекст того часу. У 1922 році Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) була однією з республік, які утворили Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).
Є кілька факторів, які можна розглянути при обгрунтуванні своєї точки зору. Перш за все, варто зазначити, що вплив СРСР на всі свої республіки був досить сильним і домінуючим. Створення СРСР було ідеологічним пріоритетом для Більшовицької партії, яка була у владі, і вплив партії на рішення УРСР був значним. Тому можна припустити, що незалежність України задля запобігання приєднанню до СРСР була малоймовірною.
Другим важливим фактором є розчарування у селянських масах завершенням Громадянської війни та втратою власної незалежності. Це призвело до бажання частини населення України врятуватися від соціально-політичних хаосу та економічної руйнації. Приєднання до СРСР могло дати надію на стабільність і соціальний прогрес.
Третім фактором є більшовицька політика індустріалізації та колективізації, яку сталинська влада запроваджувала. Ці політики призвели до великих змін у сільському господарстві та індустрії, і неоднаково вплинули на різні республіки СРСР. Україна була основним постачальником зерна, а колективізація сільського господарства та великі голодомори 1932-1933 років (Голодомор) серйозно пошкодили економіку та населення України. З цими політиками можна було відмовитися брати участь у СРСР з метою збереження стану незалежної республіки.
Отже, враховуючи обставини того часу, можна припустити, що шанси для збереження статусу незалежної радянської республіки були досить малі через сильний вплив Більшовицької партії, бажання нормалізувати політичну та економічну ситуацію в країні, а також політику сталінської влади.
2) Чим сталінський проект автономізації відрізнявся від проекту представників радянських республік та В. Леніна?
Сталінський проект автономізації відрізнявся від проекту представників радянських республік і В. Леніна у кількох аспектах. Спочатку варто зазначити, що автономізація була загальним поняттям, яке вживалося для позначення політики, спрямованої на посилення впливу центральної влади на регіони. Однак, конкретне реалізація цієї політики відрізнялася в залежності від країни та часу.
Спочатку В. Ленін включив принцип автономії в свою тезу про право на національне самовизначення, вказавши, що кожна республіка має право на автономію та розвиток національної культури. Проект автономізації В. Леніна передбачав більш гнучку систему, в якій республіки зберігали більшу самостійність у вирішенні питань власної внутрішньої політики та культури, за підтримки центральної влади.
Однак, сталінський проект автономізації був більш централізованим та контрольованим. Він виключав велику самостійність республік і встановлював жорсткі політичні та економічні рамки, які служили централізованій владі СРСР. Сталінський проект автономізації був орієнтований на зміцнення влади Центрального Комітету Комуністичної партії і створення єдиного централізованого керівництва над усіма республіками. Отже, він відрізнявся від більш гнучкого та самостійного підходу В. Леніна та деяких представників радянських республік.