ответ:Роль Литовського князівства та Польщі у захопленні українських земель. Реферат
Феодальна роздробленість Київської держави, сили якої підірвала монголо-татарська навала, призвела до захоплення українських земель феодалами Польщі, Литви, Молдавії, Угорщини, Кримського ханства і Туреччини
Значно зміцнилася Литовська держава при великому князеві Гедиміні (1316-1341 рр.). На початку XIV ст. литовці розпочали захоплення Білорусі. Після смерті Юрія-Болеслава князем Волині стає син Гедиміна Любарт (1341-1385 рр.). Литва почала істотно впливати на політику Любарта, заволоділа Волинською, Холмською і Белзькою землями.
Протягом 1355-1356 рр. Ольгерд захопив Чернігівсько-Сіверську землю, а в 1362 р. - Київ. Того ж року він розгромив загони татарських військ на р. Сині Води і поширив свою владу на Поділля. В усіх цих землях Ольгерд залишив княжити своїх синів і племінників. Так, у Києві правив його старший син Олександр. Місцеві феодали зберегли окремі свої володіння, а руські землі - Чернігівська, Київська та Волинська - залишалися автономними.
Руські князі й бояри були васалами литовського князя. Водночас князь брав на себе обов'язки захищати їх від татар. Литовські князі проголосили правило: "Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо". Українська аристократія підтримувала Велике князівство Литовське, оскільки його зовнішня політика (саме у боротьбі з монголо-татарами) збігалася з інтересами України. Українське населення вважало литовців союзниками у боротьбі із Золотою Ордою.
Таким чином, підкоривши Білорусь і значну частину території України, Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі. Більшість населення в ньому становили українці й білоруси. Литовці були культурно відсталішими від них, сповідували язичництво. Литовська верхівка швидко потрапила під культурний вплив своїх слов'янських підданих.
Велику роль в історії України відіграла Польща. Ще в 1339 р. польський король Казимир III уклав союз з угорським королем проти України і дістав підтримку Ватикану. Через дев'ять днів після смерті Галицько-Волинського князя Юрія-Болеслава Казимир III розпочав похід у Галичину. У боротьбі з місцевим населенням він у 1340 р. захопив усю Галицьку землю.
Завоювання українських земель не відбувалося для поляків так легко, як для литовців. Річ у тім, що польську агресію підтримали польські магнати, які мріяли про українські землі; католицька церква, яка хотіла знищити православ'я і поширити свій вплив на Схід; багаті польські городяни, яким були потрібні торговельні шляхи до Галичини. І хоча спочатку Галичина зберігала відносну адміністративну незалежність, а Казимир III офіційно пообіцяв поважати права і звичаї українського населення, незабаром усе різко змінилося.
Вже в 1340 р. король попросив Папу звільнити його від присяги "дотримувати обряди, права і звичаї православних підданих" і почав роздавати землі полякам, німцям, угорцям; в усіх волостях були призначені старости.
По-друге, треба було утримувати нові величезні території з білоруським і українським населенням.
По-третє, зі зростанням своєї могутності Московська держава почала заявляти претензії на всі давньоруські землі. До того ж польські магнати-пани мали намір заволодіти рештою українських земель і шукали для цього нові можливості.
Від середини XIV ст. і до 70-х років XV ст. знову посилюється
У 1452 р. після смерті Свидригайла та в 1471 р. після смерті князя Семена Олельковича Волинське і Київське князівства були ліквідовані й перетворені на воєводства під управлінням намісників Великого князя.
Добре розуміючи обстановку, литовські правителі намагалися схилити православне населення України до католицизму. У цьому зв'язку в 1458 р. православну церкву України і Білорусії було відокремлено від московської митрополії й перетворено на самостійну київську митрополію. Проте на унію з католицькою церквою українське населення не пішло.
У XV ст. над Україною нависло нове лихо - з боку Туреччини (Османської імперії) і Кримського ханства. Після розпаду Золотої Орди на Кримському півострові в 1449 р. виникла татарська військово-феодальна держава. Хан Хаджі-Гірей остаточно відмежувався від Орди, а основою його зовнішньої політики стало пограбування сусідніх країн. Його наступник хан Менглі-Гірей захопив Причорномор'я і знову відсунув українські землі на північ.
У 1498 р. Туреччина вперше напала на українські землі, зокрема розоривши міста Перемишль і Ярослав. Починаючи з 80-х років XV ст. напади татар на Україну стають постійними. Кримські татари грабували українські землі, забирали і продавали українських людей у рабство. Найбільшим ринком з продажу рабів стала Кафа (кримське місто Феодосія).
ответ:Индустриальный рывок тяжело отразился на положении крестьянских хозяйств. Чрезмерное налоговое обложение возбуждало недовольство сельского населения. Непомерно увеличивались цены на промышленные товары. Одновременно искусственно занижались государственные закупочные цены на хлеб. В результате резко сократились поставки зерна государству. Это вызвало осложнения с хлебозаготовками и глубокий хлебный кризис конца 1927 г. Он ухудшил экономическую ситуацию в стране, поставил под угрозу выполнение плана индустриализации. Часть экономистов и хозяйственников видели причину кризиса в ошибочности курса партии. Для выхода из создавшегося положения предлагалось изменить взаимоотношения между городом и деревней, добиться их большей сбалансированности. Но для борьбы с хлебозаготовительным кризисом был избран иной путь. Для активизации хлебозаготовок руководство страны прибегло к чрезвычайным мерам, напоминающим политику периода "военного коммунизма". Запрещалась свободная рыночная торговля зерном. При отказе продавать хлеб по твердым ценам крестьяне подлежали уголовной ответственности, местные Советы могли конфисковывать часть их имущества. Особые "оперуполномоченные" и "рабочие отряды" изымали не только излишки, но и необходимый крестьянской семье хлеб. Эти действия привели к обострению отношений между государством и сельским населением, которое в 1929 г. уменьшило посевные площади. В ходе массовой коллективизации была проведена ликвидация кулацких хозяйств. В соответствии с постановлениями конца 20-х - начала 30-х годов прекращалось кредитование и усиливалось налоговое обложение частных хозяйств, отменялись законы об аренде земли и найме рабочей силы. Было запрещено принимать кулаков в колхозы. Все эти меры вызывали их протесты и террористические действия против колхозных активистов.
Среднегодовое производство зерна в 1933-1937 гг. снизилось до уровня 1909-1913 гг., на 40-50% уменьшилось поголовье скота.
Зимой 1932-1933 гг. многие только что коллективизированные хозяйства охватил голод, от которого умерло - по разным данным - от 3 до 5 млн. человек
В 1933 г. была введена система обязательных поставок сельскохозяйственной продукции государству. Устанавливаемые на нее государственные цены были в несколько раз ниже рыночных. Планы колхозных посевов составлялись руководством МТС, утверждались исполкомами районных Советов, затем сообщались сельскохозяйственным предприятиям. Вводилась натуральная оплата (зерном и сельхозпродуктами) труда механизаторов МТС; ее размеры определялись не колхозами, а вышестоящими инстанциями. Введенный в 1932 г. паспортный режим ограничивал права крестьян на передвижение.
ответ:Роль Литовського князівства та Польщі у захопленні українських земель. Реферат
Феодальна роздробленість Київської держави, сили якої підірвала монголо-татарська навала, призвела до захоплення українських земель феодалами Польщі, Литви, Молдавії, Угорщини, Кримського ханства і Туреччини
Значно зміцнилася Литовська держава при великому князеві Гедиміні (1316-1341 рр.). На початку XIV ст. литовці розпочали захоплення Білорусі. Після смерті Юрія-Болеслава князем Волині стає син Гедиміна Любарт (1341-1385 рр.). Литва почала істотно впливати на політику Любарта, заволоділа Волинською, Холмською і Белзькою землями.
Протягом 1355-1356 рр. Ольгерд захопив Чернігівсько-Сіверську землю, а в 1362 р. - Київ. Того ж року він розгромив загони татарських військ на р. Сині Води і поширив свою владу на Поділля. В усіх цих землях Ольгерд залишив княжити своїх синів і племінників. Так, у Києві правив його старший син Олександр. Місцеві феодали зберегли окремі свої володіння, а руські землі - Чернігівська, Київська та Волинська - залишалися автономними.
Руські князі й бояри були васалами литовського князя. Водночас князь брав на себе обов'язки захищати їх від татар. Литовські князі проголосили правило: "Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо". Українська аристократія підтримувала Велике князівство Литовське, оскільки його зовнішня політика (саме у боротьбі з монголо-татарами) збігалася з інтересами України. Українське населення вважало литовців союзниками у боротьбі із Золотою Ордою.
Таким чином, підкоривши Білорусь і значну частину території України, Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі. Більшість населення в ньому становили українці й білоруси. Литовці були культурно відсталішими від них, сповідували язичництво. Литовська верхівка швидко потрапила під культурний вплив своїх слов'янських підданих.
Велику роль в історії України відіграла Польща. Ще в 1339 р. польський король Казимир III уклав союз з угорським королем проти України і дістав підтримку Ватикану. Через дев'ять днів після смерті Галицько-Волинського князя Юрія-Болеслава Казимир III розпочав похід у Галичину. У боротьбі з місцевим населенням він у 1340 р. захопив усю Галицьку землю.
Завоювання українських земель не відбувалося для поляків так легко, як для литовців. Річ у тім, що польську агресію підтримали польські магнати, які мріяли про українські землі; католицька церква, яка хотіла знищити православ'я і поширити свій вплив на Схід; багаті польські городяни, яким були потрібні торговельні шляхи до Галичини. І хоча спочатку Галичина зберігала відносну адміністративну незалежність, а Казимир III офіційно пообіцяв поважати права і звичаї українського населення, незабаром усе різко змінилося.
Вже в 1340 р. король попросив Папу звільнити його від присяги "дотримувати обряди, права і звичаї православних підданих" і почав роздавати землі полякам, німцям, угорцям; в усіх волостях були призначені старости.
По-друге, треба було утримувати нові величезні території з білоруським і українським населенням.
По-третє, зі зростанням своєї могутності Московська держава почала заявляти претензії на всі давньоруські землі. До того ж польські магнати-пани мали намір заволодіти рештою українських земель і шукали для цього нові можливості.
Від середини XIV ст. і до 70-х років XV ст. знову посилюється
У 1452 р. після смерті Свидригайла та в 1471 р. після смерті князя Семена Олельковича Волинське і Київське князівства були ліквідовані й перетворені на воєводства під управлінням намісників Великого князя.
Добре розуміючи обстановку, литовські правителі намагалися схилити православне населення України до католицизму. У цьому зв'язку в 1458 р. православну церкву України і Білорусії було відокремлено від московської митрополії й перетворено на самостійну київську митрополію. Проте на унію з католицькою церквою українське населення не пішло.
У XV ст. над Україною нависло нове лихо - з боку Туреччини (Османської імперії) і Кримського ханства. Після розпаду Золотої Орди на Кримському півострові в 1449 р. виникла татарська військово-феодальна держава. Хан Хаджі-Гірей остаточно відмежувався від Орди, а основою його зовнішньої політики стало пограбування сусідніх країн. Його наступник хан Менглі-Гірей захопив Причорномор'я і знову відсунув українські землі на північ.
У 1498 р. Туреччина вперше напала на українські землі, зокрема розоривши міста Перемишль і Ярослав. Починаючи з 80-х років XV ст. напади татар на Україну стають постійними. Кримські татари грабували українські землі, забирали і продавали українських людей у рабство. Найбільшим ринком з продажу рабів стала Кафа (кримське місто Феодосія).
Объяснение:
ответ:Индустриальный рывок тяжело отразился на положении крестьянских хозяйств. Чрезмерное налоговое обложение возбуждало недовольство сельского населения. Непомерно увеличивались цены на промышленные товары. Одновременно искусственно занижались государственные закупочные цены на хлеб. В результате резко сократились поставки зерна государству. Это вызвало осложнения с хлебозаготовками и глубокий хлебный кризис конца 1927 г. Он ухудшил экономическую ситуацию в стране, поставил под угрозу выполнение плана индустриализации. Часть экономистов и хозяйственников видели причину кризиса в ошибочности курса партии. Для выхода из создавшегося положения предлагалось изменить взаимоотношения между городом и деревней, добиться их большей сбалансированности. Но для борьбы с хлебозаготовительным кризисом был избран иной путь. Для активизации хлебозаготовок руководство страны прибегло к чрезвычайным мерам, напоминающим политику периода "военного коммунизма". Запрещалась свободная рыночная торговля зерном. При отказе продавать хлеб по твердым ценам крестьяне подлежали уголовной ответственности, местные Советы могли конфисковывать часть их имущества. Особые "оперуполномоченные" и "рабочие отряды" изымали не только излишки, но и необходимый крестьянской семье хлеб. Эти действия привели к обострению отношений между государством и сельским населением, которое в 1929 г. уменьшило посевные площади. В ходе массовой коллективизации была проведена ликвидация кулацких хозяйств. В соответствии с постановлениями конца 20-х - начала 30-х годов прекращалось кредитование и усиливалось налоговое обложение частных хозяйств, отменялись законы об аренде земли и найме рабочей силы. Было запрещено принимать кулаков в колхозы. Все эти меры вызывали их протесты и террористические действия против колхозных активистов.
Среднегодовое производство зерна в 1933-1937 гг. снизилось до уровня 1909-1913 гг., на 40-50% уменьшилось поголовье скота.
Зимой 1932-1933 гг. многие только что коллективизированные хозяйства охватил голод, от которого умерло - по разным данным - от 3 до 5 млн. человек
В 1933 г. была введена система обязательных поставок сельскохозяйственной продукции государству. Устанавливаемые на нее государственные цены были в несколько раз ниже рыночных. Планы колхозных посевов составлялись руководством МТС, утверждались исполкомами районных Советов, затем сообщались сельскохозяйственным предприятиям. Вводилась натуральная оплата (зерном и сельхозпродуктами) труда механизаторов МТС; ее размеры определялись не колхозами, а вышестоящими инстанциями. Введенный в 1932 г. паспортный режим ограничивал права крестьян на передвижение.
Объяснение: