-Чи погоджуєтеся ви з думкою публіциста про брак ідей самостійності України в статуті «Братства тарасівців», а також із його оцінкою позитивних і негативних рис у діяльності організації? Відповідь обґрунтуйте. Документ:
Відомий громадський діяч, публіцист Андрій Жук писав: «Як бачимо, в “Profession de foi” немає ані сепаратизму й мазепинства, ані соціалізації землі і 8-годинного робочого дня, ані відмежування української визвольної справи від загальноросійського визвольного руху, як про це читаємо в споминах І. Липи. Воно й зрозуміле, бо ж це “Визнання віри” було хоч і нелегальним, а все ж публічним виступом й автори мусили рахуватися з тим, що зміст його мав дійти до відома органів безпеки, і зважати, щоб публіка його прийняла по можливості прихильно, тому утримане воно в стриманих, поміркованих тонах... Але духом своїм воно таки відповідає тим світоглядним і політичним засадам, що їх подає в своїх спогадах І. Липа... Вага виступу тарасівців полягає власне в тім, що українці перестали ховатися, встидатися чи боятися свого українства, а скрізь, на кожному кроці, в кожних обставинах виступали як свідомі, це значить національно активні члени поневоленої нації, що прагне до політичного і соціального визволення... Недоліком тарасівців було те, що вони обмежувалися у своїй діяльності інтелігенцією, не йшли в народну масу, не пов’язали здійснення своїх національно-політичних постулатів з реальними економічними інтересами народної маси. Це була одна з причин, чому започаткований ними рух не виріс у поважну силу і скоро завмер» (А. Жук. «Братство тарасівців», 1943 р.).
Вели́кий шёлковый путь — караванная дорога, связывавшая Восточную Азию со Средиземноморьем в древности и в Средние века. В первую очередь использовался для вывоза шёлка из Китая, с чем и связано его название. Путь был проложен во II веке до н. э., вёл из Сианя через Ланьчжоу в Дуньхуан, где раздваивался: северная дорога проходила через Турфан, далее пересекала Памир и шла в Фергану и казахские степи, южная — мимо озера Лоб-Нор по южной окраине пустыни Такла-Макан через Яркенд и Памир (в южной части) вела в Бактрию, а оттуда — в Парфию, Индию и на Ближний Восток вплоть до Средиземного моря. Термин введён немецким географом Фердинандом фон Рихтгофеном в 1877 году.
В начале 18 века (время правления династии Сефевидов) Персия переживает сильный экономический кризис. Причиной кризиса стала принятая система землевладения. Раздача государственных земель в частные руки привела к резкому сокращению доходов в казну. Чтобы исправить эту ситуацию, были увеличены налоги с крестьян, что привело ещё к большему обнищанию населения. Вслед за крестьянами стали разоряться торговцы и ремесленники. Снизила обороты внутренняя торговля. Разрушались, когда-то созданные, оросительные сооружения, падала урожайность. Удар по внешней торговле нанесло использование европейцами новых, недавно открытых, морских путей в обход Персии. Всё чаще начали вспыхивать крестьянские восстания. Поднялась народно-освободительная война захваченных племён и народов. Так пуштунским племенам удалось завоевать (1747) независимость и образовать собственное Дурранийское государство (предшественник совр. Афганистана). На территорию Персии постоянно совершались грабительские набеги соседних кочевых племён... В результате, к концу 18 века социально-экономическое положение Персии пребывало в полном упадке и разорении. Династия Сефевидов утратила своё влияние. В ходе междоусобной войны к власти пришла династия Каджаров. Время их владычества отмечено террором и массовыми казнями недовольных...
Объяснение: