ЧИ ВРЯТУВАЛА ПЕРЕЯСЛАВСЬКА угода гетьманщину від загибелі ДАНЕ РІШЕННЯ Б ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ЦЕ 1) історична необхідність 2)ІСТОРИЧНА помилка 3)неможливо дати однозначну оцінку
Козацькі повстання — антиурядові акції козаків та покозаченого населення України наприкінці XVI — на початку XVII ст. з метою розширення прав козацтва та збільшення козацького реєстру.
Наприкінці XVI — середині XVII ст. українськими землями прокотилося три хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:
1591—1596 — Повстання Косинського і Повстання Наливайка 1625—1638 — Повстання Жмайла, Повстання Федоровича (Трясила), Повстання Сулими, Повстання Павлюка, Повстання Острянина 1648—1657 — Хмельниччина Головною рушійною силою народних виступів було козацтво. Після блискучої перемоги над турецько-татарською армією під Хотином у 1621 р., здобутої Річчю Посполитою завдяки козацькому війську, польський уряд мусив виконувати свої обіцянки, зокрема, щодо розширення козацького реєстру та збільшення плати за військову службу. Оскільки Туреччина зазнала поразки й небезпека війни з нею не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, натомість було вирішено скоротити козацький реєстр до трьох-п’яти тисяч.
Козаки ж, незважаючи на заборони польського уряду, відновили морські походи на турецькі й татарські міста на узбережжі Чорного та Азовського морів, вели успішні переговори про союз зі Швецією, Іраном, Московією, Кримським ханством. А найрішучіші відверто заявляли: «Якщо король не задовольнить наші побажання, буде біда для Польщі».
Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Курукового озера (навпроти Кременчука). За своїми звичаями козаки оточили табір возами, викопали рови й розставили гармати. Понад два тижні козаки героїчно відбивали атаки переважаючого війська. Проте й шляхті було непереливки: війську загрожували нестача харчів і початок морозів. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруків-ську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.
Умови Куруківської угоди 1625 р.
Козацький реєстр мав збільшитися до 6 тис.
Ті, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Учасники повстання підлягали амністії.
Реєстровим козакам встановлено річну плату за службу 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).
Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.
Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.
Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював реґіментар - головний начальник коронного війська в Україні.
Народився в бідній сім'ї в місті Горі, навчався в Тбіліській духовній семінарії до 1898 г. В молодости приєднався до марксистской РСДРП и ставідовником Ленина. Редагував більшовицьку газету, брав участь в розбоях, викраденні та вимаганні на користь партії, за його неодноразово арештовували и отправили в заслання. 1912 год року обраний до складу ЦК. Після більшовицького перевороту ставит членом Політбюро, а згодом зайняв пости наркома у правых національностей й державного контролю. Упродовж громадянской війни в Росії виступав ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. 1922 год Йосип Сталін посів пост генерального секретаря ВКП (б), а также смертник Леніна сконцентрував владение в своих руках, розмістив ключових прибічников на основніі посади и сигнаівційних суперників и колішніхів союзников.
Наріжною партійною догмою за правління Сталіна стала концепція «побудови соціалізму в окремо взятій країні». В период впадения пятилетних планов СРСР пережив сільськогосподарську колективізацію, прискорену индустриализаций и створення централізованої командної економіки. Сталінська політика, заснована на застосуванні системных репресій й терору, цели до смерті 3,9 млн українських селян впродовж Голодомору; мільйони радянских громадян були ув'язнени в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Між 1934 и 1939 роками Сталін та його оточення організували «Великий терор» с метою ліквідації «ворогів робітничого класу», в ходящем понаде мільйон осіб були увязнени, а 700ціч - страчені таєімно.
У зовнішній політиці Сталін проявил поширенню марксизму-ленинізму через Комуністический інтернаціонал и підтримав антифашистский рухпід час громадянської війни в Іспанії. 1939 год Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Німеччиною договір про ненапад. Захидно с ним радянский війська анексували Захидну Україну, Захидну Білорусь, країни Балтії, Бессарабію та Буковину, напали на Фінляндію. Сталін не зумів передбачити німецьке вторгнення 1941 року, в наследство чого Червона армія зазнала значних втрат на початковому етапі війни. Радянський Союз, передвигающий патріотизм народу у бороть с нацизмом, долучившийся до антигитлеровской коалиции, зумів відбиті нападения, заволодів Берліном в 1945 г. и возможно завершив Другу світову війну в вропе.
У ході післявоєнного врегулювання Сталін розширив радянський вплив в Східній Європі, Китаї та Північній Кореї. Водночас Сполучени Штати та Радянський Союз стали
ворогуючими наддержавами у Холодній війні. Сталін ініціював продвижение країни, грошову реформу, створення потужного військово-промислового комплексу и посприяв перетворенню СРСР на ядерну супердержаву. В пізній період його правіння країна пережила один великий голод, хвилю антисемітизму й жорсткого контролю за культурным й інтелектуальним життям держави. Йосип Сталін помер 1953 по 74-річному віці. На радянськом керівника його змінив Микита Хрущов, який засудив свого попередника и ініціюв процес десталінізації.
Йосип Сталін вважається однією із найзначніших і водночас найсуперечливіших постатей ХХ століття, ставши ще при житті об'єктом фанатичного культурального особи во всесвітньому марксистсько-ленінському русі. Тільки в останні роки свого існування КПРС визнала злочини проти людяності, вчиненные при його режимі, те відмовилася брати відповідальність за них. Після розпаду Радянського Союзу Йосип Сталін зберіг певца популярность в Росії та Грузії. Разом с этим, його тоталітний уряд засудили за порушення фундаментальных прав и свобод людини, масові репресії, тисячні чистки, сотні тисяч страт и голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.
Наприкінці XVI — середині XVII ст. українськими землями прокотилося три хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:
1591—1596 — Повстання Косинського і Повстання Наливайка
1625—1638 — Повстання Жмайла, Повстання Федоровича (Трясила), Повстання Сулими, Повстання Павлюка, Повстання Острянина
1648—1657 — Хмельниччина
Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.
Після блискучої перемоги над турецько-татарською армією під Хотином у 1621 р., здобутої Річчю Посполитою завдяки козацькому війську, польський уряд мусив виконувати свої обіцянки, зокрема, щодо розширення козацького реєстру та збільшення плати за військову службу. Оскільки Туреччина зазнала поразки й небезпека війни з нею не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, натомість було вирішено скоротити козацький реєстр до трьох-п’яти тисяч.
Козаки ж, незважаючи на заборони польського уряду, відновили морські походи на турецькі й татарські міста на узбережжі Чорного та Азовського морів, вели успішні переговори про союз зі Швецією, Іраном, Московією, Кримським ханством. А найрішучіші відверто заявляли: «Якщо король не задовольнить наші побажання, буде біда для Польщі».
Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я. Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустріли поляків поблизу Курукового озера (навпроти Кременчука). За своїми звичаями козаки оточили табір возами, викопали рови й розставили гармати. Понад два тижні козаки героїчно відбивали атаки переважаючого війська. Проте й шляхті було непереливки: війську загрожували нестача харчів і початок морозів. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які завершилися укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруків-ську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.
Умови Куруківської угоди 1625 р.
Козацький реєстр мав збільшитися до 6 тис.
Ті, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Учасники повстання підлягали амністії.
Реєстровим козакам встановлено річну плату за службу 60 тис. злотих (крім додаткової плати старшині).
Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкоджати втечам селян.
Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Встановлено чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень.
Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював реґіментар - головний начальник коронного війська в Україні.
Народився в бідній сім'ї в місті Горі, навчався в Тбіліській духовній семінарії до 1898 г. В молодости приєднався до марксистской РСДРП и ставідовником Ленина. Редагував більшовицьку газету, брав участь в розбоях, викраденні та вимаганні на користь партії, за його неодноразово арештовували и отправили в заслання. 1912 год року обраний до складу ЦК. Після більшовицького перевороту ставит членом Політбюро, а згодом зайняв пости наркома у правых національностей й державного контролю. Упродовж громадянской війни в Росії виступав ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. 1922 год Йосип Сталін посів пост генерального секретаря ВКП (б), а также смертник Леніна сконцентрував владение в своих руках, розмістив ключових прибічников на основніі посади и сигнаівційних суперників и колішніхів союзников.
Наріжною партійною догмою за правління Сталіна стала концепція «побудови соціалізму в окремо взятій країні». В период впадения пятилетних планов СРСР пережив сільськогосподарську колективізацію, прискорену индустриализаций и створення централізованої командної економіки. Сталінська політика, заснована на застосуванні системных репресій й терору, цели до смерті 3,9 млн українських селян впродовж Голодомору; мільйони радянских громадян були ув'язнени в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Між 1934 и 1939 роками Сталін та його оточення організували «Великий терор» с метою ліквідації «ворогів робітничого класу», в ходящем понаде мільйон осіб були увязнени, а 700ціч - страчені таєімно.
У зовнішній політиці Сталін проявил поширенню марксизму-ленинізму через Комуністический інтернаціонал и підтримав антифашистский рухпід час громадянської війни в Іспанії. 1939 год Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Німеччиною договір про ненапад. Захидно с ним радянский війська анексували Захидну Україну, Захидну Білорусь, країни Балтії, Бессарабію та Буковину, напали на Фінляндію. Сталін не зумів передбачити німецьке вторгнення 1941 року, в наследство чого Червона армія зазнала значних втрат на початковому етапі війни. Радянський Союз, передвигающий патріотизм народу у бороть с нацизмом, долучившийся до антигитлеровской коалиции, зумів відбиті нападения, заволодів Берліном в 1945 г. и возможно завершив Другу світову війну в вропе.
У ході післявоєнного врегулювання Сталін розширив радянський вплив в Східній Європі, Китаї та Північній Кореї. Водночас Сполучени Штати та Радянський Союз стали
ворогуючими наддержавами у Холодній війні. Сталін ініціював продвижение країни, грошову реформу, створення потужного військово-промислового комплексу и посприяв перетворенню СРСР на ядерну супердержаву. В пізній період його правіння країна пережила один великий голод, хвилю антисемітизму й жорсткого контролю за культурным й інтелектуальним життям держави. Йосип Сталін помер 1953 по 74-річному віці. На радянськом керівника його змінив Микита Хрущов, який засудив свого попередника и ініціюв процес десталінізації.
Йосип Сталін вважається однією із найзначніших і водночас найсуперечливіших постатей ХХ століття, ставши ще при житті об'єктом фанатичного культурального особи во всесвітньому марксистсько-ленінському русі. Тільки в останні роки свого існування КПРС визнала злочини проти людяності, вчиненные при його режимі, те відмовилася брати відповідальність за них. Після розпаду Радянського Союзу Йосип Сталін зберіг певца популярность в Росії та Грузії. Разом с этим, його тоталітний уряд засудили за порушення фундаментальных прав и свобод людини, масові репресії, тисячні чистки, сотні тисяч страт и голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.