ответ: Роль дисидентського руху в Україні надзвичайно велика, говорить відомий історик Ярослав Грицак. Бо завдяки цим людям відродилась українська незалежність. Вони дебютували у 60-х роках, а результат їхньої роботи було видно наприкінці 80-х. «З одного боку, вони не могли багато зробити, а з другого, зробили багато. Вони переформатували Україну. Це була правдива опозиція. У чому проблема опозиції? Вона настільки сильна, наскільки сильна влада. Чим українська опозиція була інша від чеської чи польської, бо чехи і поляки жили при комуністах, але іншого характеру. Вони були навіть тоді частиною світу, отримували літературу, читали книжки. А українські дисиденти нагадували Робінзонів Крузо, жили на віддаленому острові. Будучи у тяжчій ситуації, робили більше. Українська дисидентська еліта склала тест на зрілість», – наголошує Ярослав Грицак.
Саме шістдесятники-дисиденти наблизили незалежність України, але вони не були настільки впливовими, як, скажімо, у сусідній країні, бо українське суспільство, на відміну від чеського і польського, не потребувало і не вимагало президента-дисидента, на кшталт Гавела чи Валенси, говорить історик.
Восстание Маккавеев. Пришедший в 175 году до н. э. к власти в империи Селевкидов Антиох IV Епифан стремился ускорить процесс эллинизации подвластных народов, в том числе евреев[2]. Летом 167 года Антиох издал ряд указов, прямо направленных против иудаизма как религии[3]. Гонения носили беспрецедентный для древнего мира характер[4]. Это катализировало противоречия между эллинизированным населением и еврейскими традиционалистами. ... После гибели Иуды вождём, а затем и первосвященником стал младший из братьев — Ионатан. ... После смерти Антипатра власть в стране фактически перешла в руки его сына Ирода, хотя формально этнархом и первосвященником был Гиркан.
ответ: Роль дисидентського руху в Україні надзвичайно велика, говорить відомий історик Ярослав Грицак. Бо завдяки цим людям відродилась українська незалежність. Вони дебютували у 60-х роках, а результат їхньої роботи було видно наприкінці 80-х. «З одного боку, вони не могли багато зробити, а з другого, зробили багато. Вони переформатували Україну. Це була правдива опозиція. У чому проблема опозиції? Вона настільки сильна, наскільки сильна влада. Чим українська опозиція була інша від чеської чи польської, бо чехи і поляки жили при комуністах, але іншого характеру. Вони були навіть тоді частиною світу, отримували літературу, читали книжки. А українські дисиденти нагадували Робінзонів Крузо, жили на віддаленому острові. Будучи у тяжчій ситуації, робили більше. Українська дисидентська еліта склала тест на зрілість», – наголошує Ярослав Грицак.
Саме шістдесятники-дисиденти наблизили незалежність України, але вони не були настільки впливовими, як, скажімо, у сусідній країні, бо українське суспільство, на відміну від чеського і польського, не потребувало і не вимагало президента-дисидента, на кшталт Гавела чи Валенси, говорить історик.
Объяснение:
Восстание Маккавеев. Пришедший в 175 году до н. э. к власти в империи Селевкидов Антиох IV Епифан стремился ускорить процесс эллинизации подвластных народов, в том числе евреев[2]. Летом 167 года Антиох издал ряд указов, прямо направленных против иудаизма как религии[3]. Гонения носили беспрецедентный для древнего мира характер[4]. Это катализировало противоречия между эллинизированным населением и еврейскими традиционалистами. ... После гибели Иуды вождём, а затем и первосвященником стал младший из братьев — Ионатан. ... После смерти Антипатра власть в стране фактически перешла в руки его сына Ирода, хотя формально этнархом и первосвященником был Гиркан.
Объяснение: