1) Как и прежде,над Восточными Караханидами властвовал каган, непосредственно правивший Кашгаром и Баласагуном. Политический центр Западных Караханидов из Узгена перемещается в Самарканд.
2) Соседи Восточных Караханидов исповедовали ислам.
3) Кидани, язык которых был родствен языку древней ветви монголов, лишились своего государства-Великого Ляо(907-1125)-в Северном Китае. Чжур-чжэни, словно половодье, нахлынули с северных территорий Маньчжурии и,в 1115-1125 годах разгромив это государство, создали в Северном Китае свою, более могущественную, крупную империю, которой правила династия Цзинь. Разгромив государство киданей, династия чжурчжэней захватили Кайфен-северную столицу китайской династии Сун, поданные которой были вынуждены уйти на юг, к порту Ханчжоу.
4) Элюй Даши- представитель знатного рода из Северного Китая- двинулся на запад. В 1124 году Элюй Даши захватил территории в бассейне реки Орхон в Северной Монголии.
В кыргызском эпосе „Манас" Элюй Даши представлен,как китайский хан и богатырь Джолой.
5) Столицей ханства был город Хусыфдо(Баласагун) на реке Чу. Империя занимала территорию от Амударья и Балхама до Куньлуня и нагорий Бэйшаня.
6) Санджар- могущественный султан государствв сельджуков - решил разгромить „неверных" каракитаев, добравшихся до Мавераннахра.
300-тыс. конное войско каракитаев выступило в яростное и кровопролитное сражение с сельджуками в местности Катывань на территории Мавераннахра.
Решающее сражение между ними произошло 9 сентября 1141 года.
Погибло 100-тыс. сельджуков, в том числе 12 тыс. учёных-теологов, 4 тыс. женщин, а жена самого Санджара попала в плен.
7) Особенность религиозной политики в Государстве Каракитаев была свобода вероисповедания, представленная победителями-пришельцами населению, подавляющая большинство которого составляли мусульмане.
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
1) Как и прежде,над Восточными Караханидами властвовал каган, непосредственно правивший Кашгаром и Баласагуном. Политический центр Западных Караханидов из Узгена перемещается в Самарканд.
2) Соседи Восточных Караханидов исповедовали ислам.
3) Кидани, язык которых был родствен языку древней ветви монголов, лишились своего государства-Великого Ляо(907-1125)-в Северном Китае. Чжур-чжэни, словно половодье, нахлынули с северных территорий Маньчжурии и,в 1115-1125 годах разгромив это государство, создали в Северном Китае свою, более могущественную, крупную империю, которой правила династия Цзинь. Разгромив государство киданей, династия чжурчжэней захватили Кайфен-северную столицу китайской династии Сун, поданные которой были вынуждены уйти на юг, к порту Ханчжоу.
4) Элюй Даши- представитель знатного рода из Северного Китая- двинулся на запад. В 1124 году Элюй Даши захватил территории в бассейне реки Орхон в Северной Монголии.
В кыргызском эпосе „Манас" Элюй Даши представлен,как китайский хан и богатырь Джолой.
5) Столицей ханства был город Хусыфдо(Баласагун) на реке Чу. Империя занимала территорию от Амударья и Балхама до Куньлуня и нагорий Бэйшаня.
6) Санджар- могущественный султан государствв сельджуков - решил разгромить „неверных" каракитаев, добравшихся до Мавераннахра.
300-тыс. конное войско каракитаев выступило в яростное и кровопролитное сражение с сельджуками в местности Катывань на территории Мавераннахра.
Решающее сражение между ними произошло 9 сентября 1141 года.
Погибло 100-тыс. сельджуков, в том числе 12 тыс. учёных-теологов, 4 тыс. женщин, а жена самого Санджара попала в плен.
7) Особенность религиозной политики в Государстве Каракитаев была свобода вероисповедания, представленная победителями-пришельцами населению, подавляющая большинство которого составляли мусульмане.
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.