Принцип рівності передбачає чотири основні аспекти, які суттєво відрізняються один від одного, хоча і не є незалежними:
Рівна повага в межах певної схеми процесу ухвалення постанов — вимога виявляти рівну повагу до думки кожного;
Об'єктивне ставлення — вимога однакового розгляду однакових випадків.
Рівність розподілу — вимога отримання кожним рівної частки певного блага;
Рівність результату — вимога, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах.
Принцип рівності являє собою діалектичне поєднання концепцій формальної і фактичної (реальної) рівності. Саме це дозволяє забезпечити у праві чесну (справедливу) рівність можливостей як провідну сучасну інтерпретацію ідеї рівності.
Принцип правової рівності може бути описаний за до формули «диференційована рівність з можливостями позитивних дій». Вона виводиться із того, що:
-усі, хто знаходиться в однаковому становищі, мають рівні права, свободи та обов'язки і є рівними перед законом і судом,
але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб з метою компенсації існуючої фактичної нерівності.
1.Кульминацией конституционного кризиса стало вооружённое кровопролитное столкновение 3—4 октября 1993 года в центре Москвы и возле телецентра Останкино и последующий штурм войсками, верными Ельцину, Дома Советов России, что, в совокупности, привело к многочисленным жертвам, в том числе и среди мирного населения.
2.Избежать кризиса было нельзя. Он подготавливался очень долго, почти три десятилетия. Однако можно было смягчить его действие. Это возможно и сейчас. Для этого необходимо, наряду со стихийно принимаемыми протекционистскими мерами обеспечить поддержку потребления и принять меры по технологическому перевооружению индустрии. Требуется смена приоритета внешнего сбыта содействием развитию внутреннего рынка. Необходимо возвращение к поддержке науки (фундаментальной, прежде всего) и социальной системы. Для успеха такой политики необходимо также интеграционное расширение национальных рынков.
Принцип рівності передбачає чотири основні аспекти, які суттєво відрізняються один від одного, хоча і не є незалежними:
Рівна повага в межах певної схеми процесу ухвалення постанов — вимога виявляти рівну повагу до думки кожного;
Об'єктивне ставлення — вимога однакового розгляду однакових випадків.
Рівність розподілу — вимога отримання кожним рівної частки певного блага;
Рівність результату — вимога, згідно з якою індивіди після процедури розподілу повинні опинитися в однакових умовах.
Принцип рівності являє собою діалектичне поєднання концепцій формальної і фактичної (реальної) рівності. Саме це дозволяє забезпечити у праві чесну (справедливу) рівність можливостей як провідну сучасну інтерпретацію ідеї рівності.
Принцип правової рівності може бути описаний за до формули «диференційована рівність з можливостями позитивних дій». Вона виводиться із того, що:
-усі, хто знаходиться в однаковому становищі, мають рівні права, свободи та обов'язки і є рівними перед законом і судом,
але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб з метою компенсації існуючої фактичної нерівності.
Объяснение:
1.Кульминацией конституционного кризиса стало вооружённое кровопролитное столкновение 3—4 октября 1993 года в центре Москвы и возле телецентра Останкино и последующий штурм войсками, верными Ельцину, Дома Советов России, что, в совокупности, привело к многочисленным жертвам, в том числе и среди мирного населения.
2.Избежать кризиса было нельзя. Он подготавливался очень долго, почти три десятилетия. Однако можно было смягчить его действие. Это возможно и сейчас. Для этого необходимо, наряду со стихийно принимаемыми протекционистскими мерами обеспечить поддержку потребления и принять меры по технологическому перевооружению индустрии. Требуется смена приоритета внешнего сбыта содействием развитию внутреннего рынка. Необходимо возвращение к поддержке науки (фундаментальной, прежде всего) и социальной системы. Для успеха такой политики необходимо также интеграционное расширение национальных рынков.
Объяснение: