1.Походы эмшра Тимура против Могульского ханства. В 1371- 1372 годах Тимур послал войско в Могулистан, которое дошло до крупного города Алмалык на востоке страны, разбило кереев и вернулось назад. В том же году он лично выступил в поход на Могулистан, дойдя при этом до Сегиз-Игача в Прииссыккулье, захватив много пленных и добычи. Это были первые разведывательные походы Тимура во внутренние районы могульских земель.
В 1371-1390 годах эмир Тимур неоднократно совершал походы на Могулистан. Вначале в 1375-1377 годах завоеватели прошли через Сайрам и Таласскую долину. Пройдя через внутренние районы Жетысу, они достигли реки Или. Весной 1376 года эмир Тимур направил 30-тысячное войско против правителя Могулиста- па Камар ад-дина. Его возглавлял кыпчак эмир Сасы-Буга. Однако Сасы-Буга вместе с другими эмирами не пошли на Могулистан, а, пользуясь уходом эмира Тимура в Хорезм, подняли мятеж. Сасы- Буга запросил поддержки у хана Белой Орды Уруса и правителя Могулистана Камар ад-дина. Но вернувшийся в Мавераннахр Тимур настиг со своим войском Камар ад-дина в кыргызской местности Атбаши и разбил его. После этого борьба правителя Могу листа на против Тимура всякий раз заканчивалась поражением. В 1377 году Камар ад-дин был разбит дважды: первый раз в предгорьях Кнратау, второй - в Бугымском ущелье, на пути к Иссык-Кулю.
Чтобы противостоять могуществу эмира Тимура, правители белой Орды и Могулистана в конце 1380-х годов создали политический союз. Но этот союз не смог выполнить задачу совместного отпора единому врагу. В ответ на создание союза эмир Тимур в I 384-1391 годах совершил ряд походов против Золотой Орды и Могулистана. Для покорения Могулистана он направил 120-тысячное войско. Во время этих походов войска Тимура захватывали и отправляли в Мавераннахр богатую добычу, огромные стада скота и многие тысячи пленных. В результате походов в 1390-е годы Тимур полностью подчинил Могулистан.
2. В междуречье Волги и Урала
Важную роль в создании и упрочении Ногайской орды сыграл темник Золотой Орды Едигей. Сам выходец из племени Мангут (мангыт), Едигей с 1392 года стал улубеем мангыто
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.
1.Походы эмшра Тимура против Могульского ханства. В 1371- 1372 годах Тимур послал войско в Могулистан, которое дошло до крупного города Алмалык на востоке страны, разбило кереев и вернулось назад. В том же году он лично выступил в поход на Могулистан, дойдя при этом до Сегиз-Игача в Прииссыккулье, захватив много пленных и добычи. Это были первые разведывательные походы Тимура во внутренние районы могульских земель.
В 1371-1390 годах эмир Тимур неоднократно совершал походы на Могулистан. Вначале в 1375-1377 годах завоеватели прошли через Сайрам и Таласскую долину. Пройдя через внутренние районы Жетысу, они достигли реки Или. Весной 1376 года эмир Тимур направил 30-тысячное войско против правителя Могулиста- па Камар ад-дина. Его возглавлял кыпчак эмир Сасы-Буга. Однако Сасы-Буга вместе с другими эмирами не пошли на Могулистан, а, пользуясь уходом эмира Тимура в Хорезм, подняли мятеж. Сасы- Буга запросил поддержки у хана Белой Орды Уруса и правителя Могулистана Камар ад-дина. Но вернувшийся в Мавераннахр Тимур настиг со своим войском Камар ад-дина в кыргызской местности Атбаши и разбил его. После этого борьба правителя Могу листа на против Тимура всякий раз заканчивалась поражением. В 1377 году Камар ад-дин был разбит дважды: первый раз в предгорьях Кнратау, второй - в Бугымском ущелье, на пути к Иссык-Кулю.
Чтобы противостоять могуществу эмира Тимура, правители белой Орды и Могулистана в конце 1380-х годов создали политический союз. Но этот союз не смог выполнить задачу совместного отпора единому врагу. В ответ на создание союза эмир Тимур в I 384-1391 годах совершил ряд походов против Золотой Орды и Могулистана. Для покорения Могулистана он направил 120-тысячное войско. Во время этих походов войска Тимура захватывали и отправляли в Мавераннахр богатую добычу, огромные стада скота и многие тысячи пленных. В результате походов в 1390-е годы Тимур полностью подчинил Могулистан.
2. В междуречье Волги и Урала
Важную роль в создании и упрочении Ногайской орды сыграл темник Золотой Орды Едигей. Сам выходец из племени Мангут (мангыт), Едигей с 1392 года стал улубеем мангыто
Объяснение:
Відповідь:
ІІ та IV Думи
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.