Ві́кінги (від давньоскан. vikingr, «пірат»[1]) — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії[1]. Справили значний вплив на хід європейської історії[1]. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи[1]: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів[1]. Первісно сповідували скандинавське язичництво[1]; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди[1]. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари[1]. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні[1]. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів[1]. У вільний від походів час займалися землеробством[1] і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки[1]. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
В ходе выступления и обсуждения результатов каждой группы, учащимися в тетради составляется таблица “Причины Реформации в Германии”Сословие Причины недовольства католической церковью ТребованияБюргерство Не устраивали средневековые идеалы смирения, аскетизма, взгляд на земную жизнь как на приготовление к жизни загробной. Не нравилось пышное убранство и дорогостоящие церковные обряды Создать новое вероучение, которое оправдало бы предприимчивость, бережливость и стремление к богатству. Требование “дешевой церкви”Рыцарство Обширные земельные владения церкви Передать церковные богатства в их руки Князья Богатство церкви, огромные доходы, получаемые папами из Германии, претензии пап на господство над светской властью Установить контроль над церковью в своих владениях, получить ее богатства Народ, простые верующие Недовольство феодальными порядками, освященными церковью. Возмущение несоответствием образа жизни служителей духовенства и тем, что они проповедуют. Роскошь папского двора, взяточничество в Риме,симония,индульгенции Реформа церкви, запрет продажи индульгенций; в некоторых случаях требования Реформации перерастали в требования реформы существующего порядка Таким образом, именно в Германии, где шла “война всех против всех” (князья не давали усилиться императору и притесняли дворян, рыцари обижали крестьян и горожан), все слои немецкого общества были едины в недовольстве католической церковью. или 1.Недовольство образа жизни. 2. Продажа духовных должностей. 3. Получение взяток. 4. Продажа индульгенции. 5. Поборы монахов. 6. Стремение получить часть церковных земель. 7. Недовольство из-за увеличений церковных владений, огромные поборы.
Ві́кінги (від давньоскан. vikingr, «пірат»[1]) — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії[1]. Справили значний вплив на хід європейської історії[1]. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи[1]: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо. Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів[1]. Первісно сповідували скандинавське язичництво[1]; протягом Х—ХІ століть навернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі рейди[1]. На морі й річках використовували довгі вітрильні човни дракари[1]. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні[1]. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів[1]. У вільний від походів час займалися землеробством[1] і торгівлею. Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки[1]. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії епохою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.
❣️
или
1.Недовольство образа жизни.
2. Продажа духовных должностей.
3. Получение взяток.
4. Продажа индульгенции.
5. Поборы монахов.
6. Стремение получить часть церковных земель.
7. Недовольство из-за увеличений церковных владений, огромные поборы.