С началом освободительной войны активно начала формироваться украинская национальная государственность. Ее основные формы постепенно сложились на Запорожской Сечи, своего дальнейшего развития получили при гетмане П.Сагайдачному. Во времена его гетманства устройство Запорожье был частично распродержавен на «волость», или в «города», где размещались казацкие полки. Здесь казацкие старшины фактически подлежали и не казачье население, которое не желало подчиняться польской адмiнистрации. В ходе борьбы с Польшей казацкий государственный аппарат распродержавился на освобожден территорию Украины и стал основой государственного строительства. Формально высшим органом была общая совет всего войска, которая должна решать важнейших военные и политические вопросы. Однако созывался она все реже и ее функции постепенно начала выполнять совет старшин, которая стремилась влиять на решение основных внутренних, военных и внешне — политических дел. Венецианский посол в Украине Альберт Вимина, который имел возможность наблюдать за работой старшинского совета, называет ее «строгим сенатом», где «казаки обдумывают дела…». Фактически вся высшая политическая — административно судебная и военная власть принадлежала гетману, которая на время военных действий была неограниченной. Все тогдашние источники свидетельствовали о чрезвычайно высокий авторитет Б.Хмельницкого в разных слоях населения. Некоторые представители казацкой администрации титуловали его как «Божьей милостию великого государя нашего Богдана Хмельницкого, пан гетман всего Войска Запорожского». Современники не исключали возможности провозглашения его князем Руси.
1722 р. - Після смерті І. Скоропадського Петро I не дозволив обрати нового гетьмана. Наказний (тимчасовий) гетьман Павло Полуботок (1722 - 1724 рр.) намагався відстояти права Гетьманщини й обмежити повноваження Малоросійської колегії. Однак П. Полуботок був звинувачений Петром I у державній зраді (таємних зв'язках із П. Орликом), заарештований та ув'язнений у Петропавлівській фортеці, де помер 1724 р. Вся влада в Україні залишилася у Малоросійської колегії.
1727 р. - Імператор Петро II (1727 - 1730 рр.) вирішив відновити гетьманство, розраховуючи на військову до козаків у війні з Туреччиною. Гетьманом був обраний Данило Апостол (1727 - 1734 рр.). Він отримав від царського уряду "Рішительні пункти", які значно обмежили автономію України. Д. Апостолу вдалося провести реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким чином тимчасово пригальмувати наступ царизму на автономію України.
1734 р. - Після смерті Д. Апостола імператриця Анна Іоанівна (1730 - 1740 рр.) не дозволила обрати нового гетьмана й передала всю владу в Україні Правлінню гетьманського уряду (1734 - 1750 рр.) на чолі з князем О. Шаховським.
1750 р. - Імператриця Єлизавета Петрівна (1741 - 1761 рр.) відновила гетьманство, висунувши на цю посаду Кирила Розумовського (1750 - 1764 рр.), який став останнім гетьманом в історії Української козацької держави.
С началом освободительной войны активно начала формироваться украинская национальная государственность. Ее основные формы постепенно сложились на Запорожской Сечи, своего дальнейшего развития получили при гетмане П.Сагайдачному. Во времена его гетманства устройство Запорожье был частично распродержавен на «волость», или в «города», где размещались казацкие полки. Здесь казацкие старшины фактически подлежали и не казачье население, которое не желало подчиняться польской адмiнистрации. В ходе борьбы с Польшей казацкий государственный аппарат распродержавился на освобожден территорию Украины и стал основой государственного строительства. Формально высшим органом была общая совет всего войска, которая должна решать важнейших военные и политические вопросы. Однако созывался она все реже и ее функции постепенно начала выполнять совет старшин, которая стремилась влиять на решение основных внутренних, военных и внешне — политических дел. Венецианский посол в Украине Альберт Вимина, который имел возможность наблюдать за работой старшинского совета, называет ее «строгим сенатом», где «казаки обдумывают дела…». Фактически вся высшая политическая — административно судебная и военная власть принадлежала гетману, которая на время военных действий была неограниченной. Все тогдашние источники свидетельствовали о чрезвычайно высокий авторитет Б.Хмельницкого в разных слоях населения. Некоторые представители казацкой администрации титуловали его как «Божьей милостию великого государя нашего Богдана Хмельницкого, пан гетман всего Войска Запорожского». Современники не исключали возможности провозглашения его князем Руси.
1722 р. - Після смерті І. Скоропадського Петро I не дозволив обрати нового гетьмана. Наказний (тимчасовий) гетьман Павло Полуботок (1722 - 1724 рр.) намагався відстояти права Гетьманщини й обмежити повноваження Малоросійської колегії. Однак П. Полуботок був звинувачений Петром I у державній зраді (таємних зв'язках із П. Орликом), заарештований та ув'язнений у Петропавлівській фортеці, де помер 1724 р. Вся влада в Україні залишилася у Малоросійської колегії.
1727 р. - Імператор Петро II (1727 - 1730 рр.) вирішив відновити гетьманство, розраховуючи на військову до козаків у війні з Туреччиною. Гетьманом був обраний Данило Апостол (1727 - 1734 рр.). Він отримав від царського уряду "Рішительні пункти", які значно обмежили автономію України. Д. Апостолу вдалося провести реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким чином тимчасово пригальмувати наступ царизму на автономію України.
1734 р. - Після смерті Д. Апостола імператриця Анна Іоанівна (1730 - 1740 рр.) не дозволила обрати нового гетьмана й передала всю владу в Україні Правлінню гетьманського уряду (1734 - 1750 рр.) на чолі з князем О. Шаховським.
1750 р. - Імператриця Єлизавета Петрівна (1741 - 1761 рр.) відновила гетьманство, висунувши на цю посаду Кирила Розумовського (1750 - 1764 рр.), який став останнім гетьманом в історії Української козацької держави.
Объяснение:
Таблицу на черти уже сам(сама)