На территории восточного дешт-и-кыпчака из золотой орды (улус джучи) выделилась ак орда. в xiv веке вся территории казахстана, кроме семиречья, входила в ак орду. ставка г. сыгнак. первым ханом был сасы-бука из рода орда еджена. ему подчинялись удельные владетели, осуществляемые в пределах своих уделов. расцвет государства наблюдается при урус-хане, правившем в 60-е - 70-е годы xiv века. ак орда в союзе с могулистаном воевала с государством эмира тимура. в 1423-1428 гг правил последний хан ак орды - барак. могулистан в xiv веке в юго-восточном казахстане в результате распада государства чагатаидов образовалось государство могулистан. его населяли, преимущественно, усуни, , дулаты. ставка - город алмалык. глава феодальной знати эмир пуладчи - основатель могулистана, назначил в 1347 году ханом тоглук-тимура. политическим главой был хан, ему в улусбек родом из дулат. первое упоминание о могулистане встречается у мухаммеда хайдара дулати в книге «тарихи рашиди». хызр-ходжа признал себя и могулистан зависимым от тимура, при мухаммед-хане могулистан стал независимым от тимура. мухаммед-хан упорно насаждал в могулистане ислам. вайс-хан отличился в борьбе с ойратами. могулистан распался в борьбе с тимуром. в xvi веке могулистан вошёл в казахское ханство. ногайская орда после распада золотой орды к середине xv века возникло самостоятельное государство на территории западного казахстана - ногайская орда (первоначальное название мангытский юрт). обособление ногайской орды как полунезависимого владения началось при едыге, который правил в золотой орде (1396-1411). окончательно она обособилась при сыне едыге hyp ад-дине (1426-1440). господствующим племенем в ногайской орде были мангыты. термины "но-гай", "ногайцы", "ногайская орда" появились в в начале xvi века. ногайцы имеют монголо-кыпчакское происхождение и связаны с племенами xiii века, входившими в состав войска ногая, золотоордынского темника из рода джучи. в ногайской орде политическая и власть находилась в руках мангытских эмиров - потомков едыге. в состав ногайской орды входили наряду с мангытами также кунграты, найманы, аргыны и другие племена, непосредственно участвовавшие в процессе формирования казахской народности. ханство абулхаира ханство абулхаира (в письменных источниках - государство кочевых узбеков). при распаде ак орды власть захватил шайбанид абулхаир. он правил 1428-1468гг на территории восточного дешт-и-кипчака. государство абулхаира располагалось от урала на западе до на востоке. ставка - город сыгнак (до сыгнака были города: тара и орда-базар). в 1457 году абулхаир был разбит калмыками под городом сыгнаком. этим воспользовались султаны жаныбек и керей и откочевали в долину реки чу. абулхаир пошёл за ними в поход в 1468 году и умер в пути. ханство распалось. о ханстве писал кухистани в книге «абулхаирхани».
реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.
реформи петра i — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у росії петра i.
всю державну діяльність петра i умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням північної війни. реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильним методом й часто не призводили до бажаного результату. окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя. у другому періоді реформи були більш планомірними.
низка істориків: василь ключевський, михайло покровський, микола рожков й інші, - вказували, що реформи петра i не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались xvii століття. низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи петра i, існувала ще в середині xvii століття, складена боярами б.морозовим, м.романовим та матвєєвим – найближчими радниками царя олексія i. двома десятиліттями по тому, у правління царівни софії, видатний державний вельможа (і фаворит софії) князь василь голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими . реформи голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон .
армія нового строю, реформована за іноземним зразком, була створена задовго до петра i, ще за олексія i, брала участь у кримському поході 1689 року.
інша група істориків, навпаки, пише про величезну особисту роль петра i у проведенні тих чи інших реформ.