Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 змусило уряди Англії та США переглянути своє ставлення до СРСР. 22 червня 1941 прем’єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль, а 24 червня – президент США Франклін Рузвельт заявили про підтримку своїми країнами Радянського Союзу у війні з Німеччиною. 12 липня 1941 в Москві між урядами СРСР і Великобританії було підписано Угоду про спільні дії у війні.
Складання антигітлерівської коаліції продовжилося і в 1942 році. 1 січня 1942 у Вашингтоні відбулася нарада дипломатичних представників 26 країн, що підписали «Декларацію Об’єднаних Націй». У Декларації говорилося про рішучість її підписали країн докласти всіх зусиль для розгрому ворога. Учасники Декларації брали на себе зобов’язання не укладати сепаратного перемир’я або миру з ворогом. У травні 1942 року між СРСР і Англією був підписаний договір «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво і взаємну до після війни». Цей договір з’явився головною правовою базою співробітництва двох країн в роки війни.
У червні 1942 року у Вашингтоні було підписано радянсько-американська угода «Про принципи, застосовні до взаємної до у веденні війни проти агресії». У цій угоді зафіксовані взаємні зобов’язання сторін: США постачають в СРСР оборонні матеріали, озброєння; СРСР, у свою чергу, надає Сполученим Штатам сировину, оборонну інформацію, обслуговування американських вантажів і так далі.
Влітку 1942 між СРСР, Англією і США була досягнута угода про відкриття другого фронту. Передбачалося відкрити другий фронт в кінці 1942 року. Але Черчиллю вдалося переконати Рузвельта замість відкриття другого фронту висадити англо-американські війська в Північній Африці. Відкриття другого фронту було перенесено на весну 1943 року, але навесні 1943 року другий фронт у Європі так і не був відкритий. Після поразки фашистських військ під Сталінградом правлячі кола Англії і США активізували дії своїх військ у Північній Африці.
У січні 1943 року в Касабланці відбулася зустріч Рузвельта і Черчілля. На ній глави двох країн підтвердили намір своїх держав вести війну до повної капітуляції фашистської Німеччини та її союзників. Яких-небудь конкретних рішень про відкриття в Європі другого фронту в 1943 році прийнято не було. У травні 1943 року на черговій зустрічі Рузвельта і Черчілля, що відбулася у Вашингтоні, було прийнято рішення відкласти відкриття другого фронту в Європі до травня 1944 року.
На початку липня 1943 англо-американські війська висадилися в Сицилії, а 3 вересня того ж року – в південній Італії. Італія капітулювала, фашистський уряд Муссоліні було відставлено від влади. Новий уряд Італії оголосив війну Німеччині.
Корінний перелом у війні поставив перед країнами антигітлерівської коаліції ряд питань про організацію остаточного розгрому Німеччини та її союзників. З цією метою 19-30 жовтня 1943 в Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США та Англії. Центральним питанням на конференції було питання про відкриття в Європі другого фронту. Англія і США підтвердили своє рішення почати висадку військ у Франції навесні 1944 року.
На конференції були прийняті декларації про Італію та Австрії. У них йшлося про необхідність відновлення демократії та покарання військових злочинців в Італії; про відновлення свободи і незалежності в Австрії. На конференції була узгоджена, а потім і підписана Рузвельтом, Черчиллем і Сталіним «Декларація про відповідальність гітлерівців за скоєні звірства», що заклала міжнародно-правові підстави для покарання військових злочинців. У прийнятій на конференції «Декларації чотирьох держав з питання про загальну безпеку», яку підписали СРСР, Англія, США і Китай, йшлося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки у всьому світі. В цілому підсумки Московської конференції свідчили про зміцнення антифашистської коаліції.
Тегеранська конференція мала величезне міжнародне значення. Незважаючи на певні розбіжності її учасників з низки питань, загалом, ця зустріч глав держав антифашистської коаліції сприяла її подальшому6 червня 1944 висадкою англо-американських військ у Північній Франції (в Нормандії) було відкрито другий фронт, і восени союзники перейшли до активних наступальних дій в Європі. Наступ союзників тривало до грудня. У грудні 1944 року німецькі війська перейшли в контрнаступ в районі Арденн. Несподіване, добре підготовлене контрнаступ поставило англо-американські війська в дуже важке становище. На початку січня 1945 Черчілль звернувся до Сталіна з проханням розпочати наступ на Східному фронті. Започаткували 12 січня 1945 наступ Червоної Армії врятувало війська союзників від розгрому.
Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 змусило уряди Англії та США переглянути своє ставлення до СРСР. 22 червня 1941 прем’єр-міністр Англії Уїнстон Черчілль, а 24 червня – президент США Франклін Рузвельт заявили про підтримку своїми країнами Радянського Союзу у війні з Німеччиною. 12 липня 1941 в Москві між урядами СРСР і Великобританії було підписано Угоду про спільні дії у війні.
Складання антигітлерівської коаліції продовжилося і в 1942 році. 1 січня 1942 у Вашингтоні відбулася нарада дипломатичних представників 26 країн, що підписали «Декларацію Об’єднаних Націй». У Декларації говорилося про рішучість її підписали країн докласти всіх зусиль для розгрому ворога. Учасники Декларації брали на себе зобов’язання не укладати сепаратного перемир’я або миру з ворогом. У травні 1942 року між СРСР і Англією був підписаний договір «Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво і взаємну до після війни». Цей договір з’явився головною правовою базою співробітництва двох країн в роки війни.
У червні 1942 року у Вашингтоні було підписано радянсько-американська угода «Про принципи, застосовні до взаємної до у веденні війни проти агресії». У цій угоді зафіксовані взаємні зобов’язання сторін: США постачають в СРСР оборонні матеріали, озброєння; СРСР, у свою чергу, надає Сполученим Штатам сировину, оборонну інформацію, обслуговування американських вантажів і так далі.
Влітку 1942 між СРСР, Англією і США була досягнута угода про відкриття другого фронту. Передбачалося відкрити другий фронт в кінці 1942 року. Але Черчиллю вдалося переконати Рузвельта замість відкриття другого фронту висадити англо-американські війська в Північній Африці. Відкриття другого фронту було перенесено на весну 1943 року, але навесні 1943 року другий фронт у Європі так і не був відкритий. Після поразки фашистських військ під Сталінградом правлячі кола Англії і США активізували дії своїх військ у Північній Африці.
У січні 1943 року в Касабланці відбулася зустріч Рузвельта і Черчілля. На ній глави двох країн підтвердили намір своїх держав вести війну до повної капітуляції фашистської Німеччини та її союзників. Яких-небудь конкретних рішень про відкриття в Європі другого фронту в 1943 році прийнято не було. У травні 1943 року на черговій зустрічі Рузвельта і Черчілля, що відбулася у Вашингтоні, було прийнято рішення відкласти відкриття другого фронту в Європі до травня 1944 року.
На початку липня 1943 англо-американські війська висадилися в Сицилії, а 3 вересня того ж року – в південній Італії. Італія капітулювала, фашистський уряд Муссоліні було відставлено від влади. Новий уряд Італії оголосив війну Німеччині.
Корінний перелом у війні поставив перед країнами антигітлерівської коаліції ряд питань про організацію остаточного розгрому Німеччини та її союзників. З цією метою 19-30 жовтня 1943 в Москві відбулася конференція міністрів закордонних справ СРСР, США та Англії. Центральним питанням на конференції було питання про відкриття в Європі другого фронту. Англія і США підтвердили своє рішення почати висадку військ у Франції навесні 1944 року.
На конференції були прийняті декларації про Італію та Австрії. У них йшлося про необхідність відновлення демократії та покарання військових злочинців в Італії; про відновлення свободи і незалежності в Австрії. На конференції була узгоджена, а потім і підписана Рузвельтом, Черчиллем і Сталіним «Декларація про відповідальність гітлерівців за скоєні звірства», що заклала міжнародно-правові підстави для покарання військових злочинців. У прийнятій на конференції «Декларації чотирьох держав з питання про загальну безпеку», яку підписали СРСР, Англія, США і Китай, йшлося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки у всьому світі. В цілому підсумки Московської конференції свідчили про зміцнення антифашистської коаліції.
Тегеранська конференція мала величезне міжнародне значення. Незважаючи на певні розбіжності її учасників з низки питань, загалом, ця зустріч глав держав антифашистської коаліції сприяла її подальшому6 червня 1944 висадкою англо-американських військ у Північній Франції (в Нормандії) було відкрито другий фронт, і восени союзники перейшли до активних наступальних дій в Європі. Наступ союзників тривало до грудня. У грудні 1944 року німецькі війська перейшли в контрнаступ в районі Арденн. Несподіване, добре підготовлене контрнаступ поставило англо-американські війська в дуже важке становище. На початку січня 1945 Черчілль звернувся до Сталіна з проханням розпочати наступ на Східному фронті. Започаткували 12 січня 1945 наступ Червоної Армії врятувало війська союзників від розгрому.
Объяснение: