Чому період кінця xv — xviii ст.в українській історії називають козацькою добою? ☆ ☆почему период конца xv - xviii в. в украинской называют казацкой эпохой? ☆
Кіммерійці – перше плем’я на території сучасної України, про яке ми знаємо не лише з археологічних джерел і яке відомо за назвою. Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.
Поряд з кіммерійцями в Україні жили носії інших культур: висоцької (у сучасних Галичині та Волині), лужицької (північно-західна Україна і далі на захід до р. Ельби), бондарихінської (лісостеп Лівобережжя) тощо. Серед представників культур, яких не вважають кіммерійцями, особливе місце займають представники чорноліської культури (XI–VIII ст.), що мешкали у лісостеповій смузі північніше від кіммерійців (від середньої течії Дністра до середньої течії Ворскли) і яких деякі дослідники пов’язують з давніми фракійцями або навіть праслов’янами; В. Клочко, виходячи з аналізу комплексу озброєння білозерської та чорноліської культур, дійшов висновку про можливу етнічну спорідненість їх носіїв. Чорноліська культура була землеробською й осілою, однак велику роль у їхньому господарстві відігравав кінь. Ймовірно, племена цієї культури ворогували з кіммерійцями, оскільки на території поширення чорноліської культури знайдено великі укріплені городища. Відтак можна припустити, що рівень військового мистецтва носіїв культури був не нижчим за кіммерійський.
1920 году война заканчивалась и остатки белых армий находились на юге России. В апреле 1920 года в Крыму к власти в вооруженных силах юга России пришел барон П.Н. Врангель. Деникин, которого белые отстранили от власти, потом жаловался на заговор офицеров, но так или иначе главным противником Красной армии на юге теперь был Врангель.
П.Н. Врангель атаковал позиции красных весной и в начале лета 1920 года, и попытался начать наступление в центр России. Он отличался от остальных белых командиров и его политика также отличалась. Врангель понимал, что нельзя выиграть Гражданскую войну, ничего не меняя и ничего не предлагая населению. В частности, в Крыму и на южных территориях, которые окажутся в его власти, он проведет Земельную реформу. При Врангеле крестьяне получат землю, рабочие — достаточно высокую зарплату, государство будет внимательно следить за чиновниками, чтобы не воровали, будет жёсткая борьба с коррупцией.
П.Н. Врангель жёстко боролся и с коррупцией, и с воровством в своей армии, но сил на полноценную борьбу у него уже не было. Некоторые историки говорят, что он мечтал создать независимое государство в Крыму и на несколько лет затаиться, переждать. Врангель считал, что большевики в Крым не пойдут, а через несколько лет их власть надоест, тогда народ восстанет, белые ударят и можно вернуть власть над всей Россией. Это было рационально и может быть имело право на жизнь, но, с другой стороны, как быть с извечным белым лозунгом «Единая неделимая Россия»? Получается, что белые сами планировали Россию делить.
Захват Крыма Красной армией; сражение под Варшавой
В ноябре 1920 года Красная армия под руководством лучших командиров: Фрунзе, Ворошилова, Буденного, Блюхера, штурмует Перекоп. Буквально за два дня укрепления были взяты, сказались героизм солдат, хитрость и мастерство командиров.
Таким образом, за две недели весь Крым был очищен от белой армии. Ее наступление было недолгим и захватить им удалось не очень большую территорию, до Екатеринослава дойти не удалось. С севера наступали красные, в перешейке Перекоп шли упорные бои, а с южного берега Крыма в конце ноября 1920 года в Турцию уезжали на любых доступных кораблях сторонники белой армии.
Поряд з кіммерійцями в Україні жили носії інших культур: висоцької (у сучасних Галичині та Волині), лужицької (північно-західна Україна і далі на захід до р. Ельби), бондарихінської (лісостеп Лівобережжя) тощо. Серед представників культур, яких не вважають кіммерійцями, особливе місце займають представники чорноліської культури (XI–VIII ст.), що мешкали у лісостеповій смузі північніше від кіммерійців (від середньої течії Дністра до середньої течії Ворскли) і яких деякі дослідники пов’язують з давніми фракійцями або навіть праслов’янами; В. Клочко, виходячи з аналізу комплексу озброєння білозерської та чорноліської культур, дійшов висновку про можливу етнічну спорідненість їх носіїв. Чорноліська культура була землеробською й осілою, однак велику роль у їхньому господарстві відігравав кінь. Ймовірно, племена цієї культури ворогували з кіммерійцями, оскільки на території поширення чорноліської культури знайдено великі укріплені городища. Відтак можна припустити, що рівень військового мистецтва носіїв культури був не нижчим за кіммерійський.
1920 году война заканчивалась и остатки белых армий находились на юге России. В апреле 1920 года в Крыму к власти в вооруженных силах юга России пришел барон П.Н. Врангель. Деникин, которого белые отстранили от власти, потом жаловался на заговор офицеров, но так или иначе главным противником Красной армии на юге теперь был Врангель.
П.Н. Врангель атаковал позиции красных весной и в начале лета 1920 года, и попытался начать наступление в центр России. Он отличался от остальных белых командиров и его политика также отличалась. Врангель понимал, что нельзя выиграть Гражданскую войну, ничего не меняя и ничего не предлагая населению. В частности, в Крыму и на южных территориях, которые окажутся в его власти, он проведет Земельную реформу. При Врангеле крестьяне получат землю, рабочие — достаточно высокую зарплату, государство будет внимательно следить за чиновниками, чтобы не воровали, будет жёсткая борьба с коррупцией.
П.Н. Врангель жёстко боролся и с коррупцией, и с воровством в своей армии, но сил на полноценную борьбу у него уже не было. Некоторые историки говорят, что он мечтал создать независимое государство в Крыму и на несколько лет затаиться, переждать. Врангель считал, что большевики в Крым не пойдут, а через несколько лет их власть надоест, тогда народ восстанет, белые ударят и можно вернуть власть над всей Россией. Это было рационально и может быть имело право на жизнь, но, с другой стороны, как быть с извечным белым лозунгом «Единая неделимая Россия»? Получается, что белые сами планировали Россию делить.
Захват Крыма Красной армией; сражение под Варшавой
В ноябре 1920 года Красная армия под руководством лучших командиров: Фрунзе, Ворошилова, Буденного, Блюхера, штурмует Перекоп. Буквально за два дня укрепления были взяты, сказались героизм солдат, хитрость и мастерство командиров.
Таким образом, за две недели весь Крым был очищен от белой армии. Ее наступление было недолгим и захватить им удалось не очень большую территорию, до Екатеринослава дойти не удалось. С севера наступали красные, в перешейке Перекоп шли упорные бои, а с южного берега Крыма в конце ноября 1920 года в Турцию уезжали на любых доступных кораблях сторонники белой армии.