Впервые провозглашена 1 января 1919 года под названием Социалистическая Советская Республика Белоруссия[7], которая 31 января 1919 года вышла из состава РСФСР, а 27 февраля объединилась с Литовской Советской Республикой в Литовско-Белорусскую Советскую Социалистическую Республику — Литбел[8].
Литбел прекратила своё существование в результате польской оккупации в ходе советско-польской войны. 12 июля 1920 года в результате Московского договора, заключённого между РСФСР и Литвой, Литбел была фактически ликвидирована. Юридически Литбел прекратила существование 31 июля 1920 года, когда в Минске была восстановлена Социалистическая Советская Республика Белоруссия[9] (Белорусская Социалистическая Советская Республика), в дальнейшем изменившая название на Белорусская Советская Социалистическая Республика[10]. БССР в числе 4 советских республик 30 декабря 1922 года подписала Договор об образовании СССР.
27 июля 1990 года была принята Декларация о государственном суверенитете БССР.
19 сентября 1991 БССР была переименована в Республику Беларусь, а 8 декабря 1991 года с РСФСР и Украиной было подписано Беловежское соглашение о создании СНГ.
Наряду с УССР была суверенным сооснователем[11] и членом ООН с 1945 года.
Кімері́йці, кіммерійці або кімери, кі́ммери (грец. κιμμέριοι, лат. Cimmerii) — стародавній кочовий народ, який жив на території Північного Причорномор'я (півдня України)[1][2] в IX — VII століттях до н. е. Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів[1]. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя[3][4], і стала відомою як таври[1], що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[1]. Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову[4][3]. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[5]. Назва племені кімерійців не є їхньою самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я[4][3]. Уривок з ассирійських джерел, де Асархаддон говорить про «воїнів ґімірра», дав підставу ототожнювати їх із кімерійцями[6]
Впервые провозглашена 1 января 1919 года под названием Социалистическая Советская Республика Белоруссия[7], которая 31 января 1919 года вышла из состава РСФСР, а 27 февраля объединилась с Литовской Советской Республикой в Литовско-Белорусскую Советскую Социалистическую Республику — Литбел[8].
Литбел прекратила своё существование в результате польской оккупации в ходе советско-польской войны. 12 июля 1920 года в результате Московского договора, заключённого между РСФСР и Литвой, Литбел была фактически ликвидирована. Юридически Литбел прекратила существование 31 июля 1920 года, когда в Минске была восстановлена Социалистическая Советская Республика Белоруссия[9] (Белорусская Социалистическая Советская Республика), в дальнейшем изменившая название на Белорусская Советская Социалистическая Республика[10]. БССР в числе 4 советских республик 30 декабря 1922 года подписала Договор об образовании СССР.
27 июля 1990 года была принята Декларация о государственном суверенитете БССР.
19 сентября 1991 БССР была переименована в Республику Беларусь, а 8 декабря 1991 года с РСФСР и Украиной было подписано Беловежское соглашение о создании СНГ.
Наряду с УССР была суверенным сооснователем[11] и членом ООН с 1945 года.
Кімері́йці, кіммерійці або кімери, кі́ммери (грец. κιμμέριοι, лат. Cimmerii) — стародавній кочовий народ, який жив на території Північного Причорномор'я (півдня України)[1][2] в IX — VII століттях до н. е. Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів[1]. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя[3][4], і стала відомою як таври[1], що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі)[1]. Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову[4][3]. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[5]. Назва племені кімерійців не є їхньою самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я[4][3]. Уривок з ассирійських джерел, де Асархаддон говорить про «воїнів ґімірра», дав підставу ототожнювати їх із кімерійцями[6]
Объяснение: