Тегене-чаша для кумыса. Тон- тигровой шкур и крытые тёмной тканью с меховыми воротниками — «ичик», « тон». уста-хозяин. Текемет- это текстильные напольные или настенные покрытия, изготовленные путем прессования войлока разных цветов. Это традиционный текстиль среди казахов и кыргызов. Кереге - сборно-раздвижное основание юрты, которое состоит из отдельных секции решеток (канат), соединенных друг с другом, и образует тем самым круговую стенку юрты. тырма-царапать. Курек-лопата.
это на кыргызском?. слово уйшы-жузык я не понел. я не слышал такое слова.
Берестя́ні гра́моти — пам'ятки давньої східнослов'янської писемності, написані на доступному дешевому матеріалі — бересті.
Объяснение:
Текст продряпувався, видавлювався писалом — загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування його до пояса. Чимало писал вушка не мали. Іноді протилежний плаский кінець обробляли у вигляді якогось силуета. Завдяки такому нанесення текст зберігався і в ґрунті. Ймовірно, берестяна писемність існувала повсюди на Русі та в Новгороді, але не скрізь місцевий ґрунт сприяв консервації берести. Про поширеність берестяних грамот свідчать численні знахідки писал у різних містах, у тому числі в Києві.
Тегене-чаша для кумыса. Тон- тигровой шкур и крытые тёмной тканью с меховыми воротниками — «ичик», « тон». уста-хозяин. Текемет- это текстильные напольные или настенные покрытия, изготовленные путем прессования войлока разных цветов. Это традиционный текстиль среди казахов и кыргызов. Кереге - сборно-раздвижное основание юрты, которое состоит из отдельных секции решеток (канат), соединенных друг с другом, и образует тем самым круговую стенку юрты. тырма-царапать. Курек-лопата.
это на кыргызском?. слово уйшы-жузык я не понел. я не слышал такое слова.
Берестя́ні гра́моти — пам'ятки давньої східнослов'янської писемності, написані на доступному дешевому матеріалі — бересті.
Объяснение:
Текст продряпувався, видавлювався писалом — загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (нерідко оздобленому) було вушко для підвішування його до пояса. Чимало писал вушка не мали. Іноді протилежний плаский кінець обробляли у вигляді якогось силуета. Завдяки такому нанесення текст зберігався і в ґрунті. Ймовірно, берестяна писемність існувала повсюди на Русі та в Новгороді, але не скрізь місцевий ґрунт сприяв консервації берести. Про поширеність берестяних грамот свідчать численні знахідки писал у різних містах, у тому числі в Києві.