1. Полный государственный контроль над сельским хозяйством.
2. Получение огромных средств на индустриализацию.
3. Приток населения в города и получение высококвалифицированных кадров.
4. Строительство тракторных станций и заводов, следовательно механизация сельского хозяйства.
1. Ликвидация индивидуального крестьянского хозяйства. 2. Ломка устоев крестьянской жизни и уничтожение целых классов в обществе таких как зажиточное крестьянство и купечество. 3. Голодомор 1932-33 гг. 4. Репрессии и народные восстания. 5. Второе крепостное право большевиков, когда паспорта выдавались только горожанам, а крестьяне были закреплены в колхозах и были лишены права свободного перемещения.
Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному уявленні про доцільний миропорядок, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.
У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.
В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]
2. Получение огромных средств на индустриализацию.
3. Приток населения в города и получение высококвалифицированных кадров.
4. Строительство тракторных станций и заводов, следовательно механизация сельского хозяйства.
1. Ликвидация индивидуального крестьянского хозяйства.
2. Ломка устоев крестьянской жизни и уничтожение целых классов в обществе таких как зажиточное крестьянство и купечество.
3. Голодомор 1932-33 гг.
4. Репрессии и народные восстания.
5. Второе крепостное право большевиков, когда паспорта выдавались только горожанам, а крестьяне были закреплены в колхозах и были лишены права свободного перемещения.
У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.
В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]