Освобождение крестьян от крепостной зависимости и предоставление им личной свободы;
сохранение помещиком права собственности на землю, за пользование которой крестьяне должны были отбывать повинности.
(Столыпинская аграрная реформа)
Экономические: развитие капитализма в сельском хозяйстве и создание сельской буржуазии из числа зажиточных крестьян.
Политические: подрыв единства крестьян в борьбе против помещиков и использование зажиточных крестьян как опоры правительства
.
Средства осуществления (мероприятия)
(Крестьянская реформа 1861 г.)
Подписание «Положения» о выходе на волю крепостных крестьян; получение земли в собственность крестьянами посредством выкупа;
появление временнообязанного положения крестьян.
(Столыпинская аграрная реформа)
Выход крестьян из общины и закрепление их собственности на земельный надел через отруб или хутор;
переселение малоземельных крестьян на окраины России.
Результаты реформы
(Крестьянская реформа 1861 г.)
Провозглашение личной свободы крепостных крестьян, их независимости от помещика;
получение крестьянами земли в собственность;
сохранение помещичьего землевладения;
ухудшение материального положения помещичьих крестьян, т.к. непосильные выкупные платежи поглощали 70 % крестьянского дохода.
(Столыпинская аграрная реформа)
Появление нового слоя земельных собственников — сельской буржуазии;
рост сельскохозяйственного производства;
вовлечение зажиточных крестьянских хозяйств в товарно-денежные отношения;
создание условий для реализации ускоренного «американского» пути развития капитализма в сельском хозяйстве — на основе крестьянских хозяйств, свободных от феодальных пережитков;
введение земств;
сохранение и помещичьего землевладения.
Вывод: Крестьянская реформа 1861 г. и столыпинская аграрная реформа вызвали разочарование у большинства крестьян. Обе реформы носили долговременный и ограниченный характер проводимых мероприятий и развитию буржуазных отношений. Столыпинская аграрная реформа была более действенной по сравнению с крестьянской реформой 1861 г., но пользу от ее проведения получили преимущественно помещики, буржуазия, и зажиточные крестьяне, а крестьянский вопрос так и остался открытым.
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
Признаки для сравнения
Крестьянская реформа 1861 г.
Столыпинская аграрная реформа
Цели реформы
(Крестьянская реформа 1861 г.)
Освобождение крестьян от крепостной зависимости и предоставление им личной свободы;
сохранение помещиком права собственности на землю, за пользование которой крестьяне должны были отбывать повинности.
(Столыпинская аграрная реформа)
Экономические: развитие капитализма в сельском хозяйстве и создание сельской буржуазии из числа зажиточных крестьян.
Политические: подрыв единства крестьян в борьбе против помещиков и использование зажиточных крестьян как опоры правительства
.
Средства осуществления (мероприятия)
(Крестьянская реформа 1861 г.)
Подписание «Положения» о выходе на волю крепостных крестьян; получение земли в собственность крестьянами посредством выкупа;
появление временнообязанного положения крестьян.
(Столыпинская аграрная реформа)
Выход крестьян из общины и закрепление их собственности на земельный надел через отруб или хутор;
переселение малоземельных крестьян на окраины России.
Результаты реформы
(Крестьянская реформа 1861 г.)
Провозглашение личной свободы крепостных крестьян, их независимости от помещика;
получение крестьянами земли в собственность;
сохранение помещичьего землевладения;
ухудшение материального положения помещичьих крестьян, т.к. непосильные выкупные платежи поглощали 70 % крестьянского дохода.
(Столыпинская аграрная реформа)
Появление нового слоя земельных собственников — сельской буржуазии;
рост сельскохозяйственного производства;
вовлечение зажиточных крестьянских хозяйств в товарно-денежные отношения;
создание условий для реализации ускоренного «американского» пути развития капитализма в сельском хозяйстве — на основе крестьянских хозяйств, свободных от феодальных пережитков;
введение земств;
сохранение и помещичьего землевладения.
Вывод: Крестьянская реформа 1861 г. и столыпинская аграрная реформа вызвали разочарование у большинства крестьян. Обе реформы носили долговременный и ограниченный характер проводимых мероприятий и развитию буржуазных отношений. Столыпинская аграрная реформа была более действенной по сравнению с крестьянской реформой 1861 г., но пользу от ее проведения получили преимущественно помещики, буржуазия, и зажиточные крестьяне, а крестьянский вопрос так и остался открытым.
Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.