Ярлик — письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.
8) ясир- пленные[1], которых захватывали турки и крымские татары во время походов на русские, украинские, польские, валахские, молдавские земли, а также калмыки, ногайцы и башкиры во время походов на оседлые поселения Поволжья, Урала и Сибири[2] с XV — до середины XVIII века
Га́лицько-Воли́нське, або Ру́ське королі́вство — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство
Период XIX-XX веков стал новым этапом в развитии интеллектуальных сил народа в Казахстане. Шёл процесс формирования национальной казахской интеллигенции, часть которой получило европейское образование. Учёба оказала положительное влияние на национальный язык и литературу, воспитывала молодежь в духе дружбы народов. Казахи, выпускники учебных заведений в России, возвращались в родные аулы и города, передавали свои знания землякам.
Казахская интеллигенция стремилась своему народу в борьбе за независимость, боролась за право каждого человека и каждого народа за свою личную свободу и свободный доступ к достижениям своей человеческой культуры. В начале XXвека культура в Казахстане получила дальнейшее развитие. Расширилась сеть начальных школ, мектебов, русско-казахских училищ. Казахская молодёжь училась в российских университетах. Создавались журналы, которые развитию литературы, языка. Начало свою работу русское географическое общество. Оно начало изучение природы страны, хозяйства, быта, материальной и духовной культуры, фольклора местного казахского населения. Казахская литература становится разнообразнее: пишутся первые романы, рассказы, критические статьи, очерки.
Казахское общество стало более активно развиваться с казахской интеллигенции.
8) ясир- пленные[1], которых захватывали турки и крымские татары во время походов на русские, украинские, польские, валахские, молдавские земли, а также калмыки, ногайцы и башкиры во время походов на оседлые поселения Поволжья, Урала и Сибири[2] с XV — до середины XVIII века
Га́лицько-Воли́нське, або Ру́ське королі́вство — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство
Период XIX-XX веков стал новым этапом в развитии интеллектуальных сил народа в Казахстане. Шёл процесс формирования национальной казахской интеллигенции, часть которой получило европейское образование. Учёба оказала положительное влияние на национальный язык и литературу, воспитывала молодежь в духе дружбы народов. Казахи, выпускники учебных заведений в России, возвращались в родные аулы и города, передавали свои знания землякам.
Казахская интеллигенция стремилась своему народу в борьбе за независимость, боролась за право каждого человека и каждого народа за свою личную свободу и свободный доступ к достижениям своей человеческой культуры. В начале XXвека культура в Казахстане получила дальнейшее развитие. Расширилась сеть начальных школ, мектебов, русско-казахских училищ. Казахская молодёжь училась в российских университетах. Создавались журналы, которые развитию литературы, языка. Начало свою работу русское географическое общество. Оно начало изучение природы страны, хозяйства, быта, материальной и духовной культуры, фольклора местного казахского населения. Казахская литература становится разнообразнее: пишутся первые романы, рассказы, критические статьи, очерки.
Казахское общество стало более активно развиваться с казахской интеллигенции.